Реміснича освіта в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) - Автореферат

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРобота виконана у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Сейко Наталія Андріївна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри соціальної педагогіки та педагогічної майстерності. Захист відбудеться "19" січня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м.Процес реформування освіти в Україні передбачає внесення певних інновацій у всі структурні компоненти навчально-виховного процесу з одночасним збереженням накопиченого позитивного досвіду діяльності навчальних закладів різного рівня, в тому числі й професійно-технічного спрямування. За останні роки в Україні прийнято низку нормативно-правових актів, що спонукають до вивчення історичних традицій професійної освіти, в тому числі й професійно-технічної: закони України "Про освіту" (1991 р.), "Про професійно-технічну освіту" (1998 р.), положення Національної доктрини розвитку освіти (Україна ХХІ століття), Проект Концепції розвитку професійно-технічної освіти в Україні (2010-2020 рр.). Отже, недостатня вивченість та розробленість проблеми становлення та розвитку ремісничої освіти в Україні у минулі століття та осмислення можливостей введення в систему освіти позитивних навчально-методичних, науково-педагогічних і виховних надбань ремісничої освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Реміснича освіта в Україні (друга половина XIX - початок XX століття)". Методологічну основу дослідження склали загальнотеоретичні та методологічні положення теорії пізнання; концептуальні ідеї філософії й соціології освіти, педагогіки, психології, історії, економіки, що використовувалися з метою наукового аналізу загального соціально-історичного тла розвитку ремісничої освіти; провідні принципи науковості, історизму, системності, в контексті яких сформульовано висновки щодо отриманих результатів дослідження; історико-генетичний підхід для характеристики еволюції ремісничої освіти протягом кількох останніх століть; основні положення системного та особистісно-діяльнісного підходів у пізнанні ремісничої освіти як соціально-історичного й історико-педагогічного явища. Теоретичну основу дослідження становлять концептуальні положення загальнодержавних нормативних документів, в яких відображено основні ідеї національної освіти (Конституція України, Закон України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти (Україна ХХІ століття) та професійної освіти (Закон України "Про професійно-технічну освіту", проект Концепції розвитку професійно-технічної освіти в Україні (2010 - 2020 рр.), а також праці сучасних науковців: з історії України (В.Доведено, що реміснича освіта як історико-педагогічна категорія до початку досліджуваного періоду пройшла три стадії свого становлення: рабовласницьку, коли ремісничі знання передавалися у процесі практичної трудової діяльності; феодальну, коли виникло учнівство як освітнє явище; стадію важкого машинного виробництва епохи капіталізму, на якій створювалися професійно-технічні школи різного рівня й профілю з одночасним збереженням учнівства і реалізацією перших форм навчання ремеслу на основі професійно-педагогічних технологій того часу. На підставі вивчених наукових джерел у роботі виділено базові функції ремісничої освіти, що сформувалися до середини ХІХ ст.: економічні (узгодження ремесла з вимогами тогочасної науки й техніки); соціальні (поповнення соціальних прошарків населення, які мали виробляти продукцію різного роду у промисловості й сільському господарстві); моральні (скасування учнівства як форми експлуатації праці дітей); педагогічні (обґрунтування системи ремісничих та інших професійних навчальних закладів, установлення тісного взаємозвязку праці й навчання, створення особливої методики професійного навчання на сучасних засадах психолого-педагогічної науки). Установлено, що головним способом надання ремісничої освіти давніх часів було учнівство, а основним методом навчання ремеслу - наслідування. У третьому розділі - "Змістові характеристики діяльності ремісничих навчальних закладів в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття" - подано результати дослідження змістових характеристик діяльності ремісничих навчальних закладів, проведено аналіз організації навчального процесу й соціально-побутової сфери учнів, окреслено зміст навчання у системі ремісничої освіти; виявлено соціалізаційну роль ремісничих навчальних закладів щодо соціально незахищених груп дітей.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ