Релігієзнавчо-правовий аналіз змісту та реалізації принципу свободи совісті й віросповідання в Україні - Автореферат

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г.С. РЕЛІГІЄЗНАВЧО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЗМІСТУ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ СВОБОДИ СОВІСТІ Й ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ спеціальність 09.00.11 - релігієзнавствоДисертація є першою спробою у сучасному релігієзнавстві здійснити комплексний релігієзнавчо-правововий аналіз змісту та реалізації принципу свободи совісті й віросповідання в Україні в контексті сучасних міжнародно-правових стандартів. При цьому підкреслюється, що рівень практичної реалізації правового аспекту свободи совісті й віросповідання полягає у виробленні державної політики щодо релігії й церкви, пріоритетна роль у якій належить зближенню державної правової системи зі світовою, наданню на національному рівні демократичної спрямованості всьому процесу законотворення. Визначені ознаки сучасної моделі державно-церковних відносин в Україні, які характеризуються демократичністю, послідовністю та зваженістю, а базові конституційно-правові положення цієї моделі відповідають демократичним принципам і загалом задовольняють права 1 свободи людини, спираючись при цьому на багатовікову спадщину врегулювання відносин між церквою й державою як двома важливими соціальними інститутами. Authoress considers origins of notions of the freedom of conscience and religion, their evolution and proves that the freedom of conscience is the intrinsic deliberation of the right to take religion according to your own convictions, taking into account legal requirements of a society as a whole and the right to chose your religion. Philosophical and religious science comprehension of legal constitutional basis for realization of the right to the freedom of conscience and religion in contemporary Ukraine allowed to prove that, in subjective-existential and social-institutionary measuring, the freedom of conscience is an important criterion in estimation of humanitarian nature and democracy of a separate country.Це право передбачає свободу сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої, без перешкод відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Актуальність обраної теми дослідження обумовлена також необхідністю формування в країні таких умов, які б гарантували повне забезпечення кожній людині її природного невідчужуваного права - права на свободу совісті, що перебуває в тісному взаємозвязку зі світоглядними основами буття людини, а також із необхідністю забезпечення й гарантування практичної реалізації та захисту права на свободу світогляду й віросповідання в аспекті міжнародно-правових стандартів. У звязку з цим набуває значення подальша гармонізація існуючого українського законодавства з питань свободи совісті з відповідними міжнародними правовими документами, виходячи з позицій не лише обстоювання правових гарантій свободи сповідування будь-якої релігії й відправи релігійних культів, але також і з позицій вільного визначення щодо несповідування ніякої релігії й вільного доступу й продукування секулярної інформації. В дисертації зясовується, що під змістом свободи совісті й віросповідання можна вважати свободу функціонування світоглядно-самовизначеної (релігійно або нерелігійно) людини в умовах її суспільного буття, а основні тенденції реалізації принципу свободи совісті й віросповідання можуть бути сформульовані у таких положеннях: · свобода совісті й віросповідання, як одна з найважливіших і невідємних свобод людини, загальнолюдська соціальна й духовна цінність, є конкретним виявом свободи людини в суспільстві, важливим етичним і правовим принципом забезпечення суверенності її буття, одночасно виступаючи релігієзнавчою категорією. · здійснення компаративного аналізу змісту принципу свободи совісті й віросповідання у західних і постсоціалістичних країнах, дозволило встановити, що в релігієзнавстві, правознавстві й теології зміст свободи совісті й віросповідання ототожнюється із свободою релігії та віросповідання й звужується за обсягом до поняття, що відображає правове забезпечення свободи релігії, а, фактично, лише до визначеності особистості бути релігійною й відправляти обряд своєї релігії, тобто до задоволення потреб лише релігійної совісті;У першому розділі - “Проблема реалізації принципу свободи совісті й віросповідання в контексті її висвітлення у науковій філософсько-релігієзнавчій та правовій літературі” - розглядається дефініція понять “свобода”, “совість”, “свобода совісті”, “свобода віросповідання”, “релігійна свобода”, “свобода світогляду” та інших споріднених понять, які різняться між собою, але мають багато спільного. Віротерпимість передбачає право на сповідання будь-яких релігій, право на публічну відправу релігійного обряду й має тенденцію до переростання у свободу релігії, свободу совісті лише за умови секуляризації держави, її демократизації. Відокремлення церкви від держави, забезпечення рівності всіх релігій, рівних прав усіх громадян, свободи самовизначення й самореалізації їх у духовній сфері постають одними з важливих принципів релігії й свободи совісті.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ