Релігійно-церковний вимір українського національно-культурного відродження 1917-1921 років: концептуалізація наративу сучасної історіографії - Статья

Релігійно-церковний вимір українського національно-культурного відродження 1917-1921 років: концептуалізація наративу сучасної історіографіїЗясовано, що вчені-історики дійшли висновку, що релігійні мотивації українського національно-культурного відродження, які сформувалися в другій половині ХІХ століття, були вагомим складником національно-демократичної революції початку ХХ століття, а необхідність вирішення питання «національної церкви» обумовила інтерес усіх державних утворень того часу (Українська Центральна Рада, Українська Держава Павла Скоропадського, Директорія УНР) до процесів інституціювання церковно-релігійних організацій. It has been proved that historians came to the conclusion that the religious motivation of the Ukrainian national and cultural revival, which was formed in the second part of the XIXTH century, was a significant component of the national and democratic revolution at the beginning of the XXTH century, and the need to solve a problem of the «national church» caused the interest of all state institutions of that time (Ukrainian Central Rada, Ukrainian State Pavlo Skoropadskyi, Directoria of the UPR) to the process of church and religious formation. It was discovered that scientists devoted considerable attention to the nature of the national renaissance in the Church, to the illumination of the Ministry of theosophy, to the analysis of the work of All-Ukrainian Orthodox Church, to the study of the content of the «Law on Supreme Power in the Ukrainian Autocephalous Orthodox Peacemaking Church», to the characteristics of the All-Ukrainian Church Выяснено, что ученые-историки пришли к выводу, что религиозные мотивации украинского национально-культурного возрождения, которые сформировались во второй половине ХІХ века, были важной составляющей национально-демократической революции начала ХХ века, а необходимость решения вопроса о «национальной церкви» обусловила интерес всех государственных образований того времени (Украинская Центральная Рада, Украинская Держава Павла Скоропадского, Директория УНР) к процессам институциализации церковно-религиозных организаций. Нові функції сучасної історіографії вимагають систематизації та осмислення існуючого доробку з теми церковно-релігійного життя України в добу національно-демократичної революції 1917-1921 років, що сприятиме актуалізації та реабілітації сутнісної ролі релігії та церкви в сучасних соціокультурних, громадсько-політичних і зовнішньоінтеграційних стратегіях країни.Звернення українських істориків до висвітлення релігійно-церковного змісту українського національно-культурного і державно-політичного відродження 1917-1921 років свідчить про повернення історичної науки до національного й цивілізаційного підходів у відтворенні українського історичного процесу. У сучасній історіографії обґрунтовано положення про те, що вплив церковно-релігійного чинника на тогочасні суспільно-політичні процеси національно-демократичної революції був винятковий і відіграв вагому роль для розвитку сучасного етапу побудови української національної церкви. Тематичний ландшафт сучасних історичних досліджень маркований темами релігійної політики Української Центральної Ради, Гетьманату Павла Скоропадського та Директорії УНР, державно-церковних відносин, питаннями, що повязані з висвітленням ідейно-принципових і ціннісно-смислових аспектів релігійного життя, діяльністю релігійних і церковних лідерів, станом римо-та греко-католицької, а також протестантської церков. Значної уваги в сучасних релігієзнавчих студіях приділено зясуванню питань української автокефалії, вивченню заходів тогочасних державних утворень щодо визнання української національної церкви на міжнародній церковній і політичній арені. Спільною позицією вчених є думка про те, що представлення церковно-релігійного питання в українських державотворчих процесах 1917-1921 років відіграло значну роль у розвитку концепту «національна церква» та духовно-культурному збагаченні української національної ідентичності.