Типи взаємовідносин християнської спільноти у Галичині у 20-х роках ХХ ст. Зв"язок національних особливостей українців з їх віросповіданням, його прояви у всіх сферах суспільного життя. Релігійний чинник як елемент кристалізації національної свідомості.
Релігійно-національна спільнота Галичини (1919-1930 рр.)Суспільність Галичини у міжвоєнний період була складним утворенням, яка сформувалась внаслідок тривалого співжиття в межах однієї території представників різних національностей, віросповідань, які відрізнялись побутом, історією, ментальністю, однак були складовою частиною одного цілого. На початку 20-х років ХХ ст. у Галичині склались три основні типи взаємовідносин всередині християнської спільноти: 1) між представниками однієї національності, але різних віросповідань; 2) одновірцями, але різної національності; 3) між людьми різної національної і віросповідної приналежності. Звязок національних особливостей українців з їх віросповіданням проявлявся у всіх сферах суспільного життя духовному, політичному, економічному, соціально-побутовому, на різних рівнях свідомості ідеологічному і психологічному, виконував різноманітні функції. Папєжинської-Турек, у галицькому суспільстві міжвоєнного періоду, релігія була основним етнічно-національним виразником [4,406]. Тожецкі зазначав, що тільки унія, окрім мови та культури, через свій візантійський обряд фактично була тим чинником, який відокремлював українців і поляків і вберігав перших від впливів польської культури [5,314].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
