Релігійно-моральне виховання в українських навчальних закладах східної Галичини кінця ХІХ - початку ХХ століття - Автореферат

Інститут проблем виховання АПН УкраїниУ контексті вивчення умов становлення і розвитку державних (австро-угорських, українських і польських) навчальних закладів та приватних українських навчальних закладів розглянуто їх виховний процес та викладання в них релігії (релігійних предметів), а також подано визначення релігійно-морального виховання, його зміст, мету, принципи, ідеали, методи форми і засоби. Виявлено народно-релігійні традиції виховання, які можуть бути використані на сучасному етапі побудови й діяльності української школи. В контексте изучения условий становления и развития государственных и частных учебных заведений в условиях австро-венгерского иностранного господства было выявлено, что существовали все же немецкие, польские, еврейские, украинские государственныеые начальные, средние учебные заведения (последних было 8) и такие же частные учебные заведения (украинских гимназий и лицеев было 9) для 3 миллионов населения Восточной Галиции. Изучение структуры образования в автономном Галицком крае показало, что украинцы с 1868 года за австрийской Конституцией имели определеные демократические права и свободы, которых еще не имели украинцы проживающие в Надднепрянской Украине. Кроме того, оказалось, что большую роль в возобновлении украинского образования сыграла униатская Украинская Греко-Католическая Церковь (УГКЦ) во главе с графом митрополитом Анреем Шептицким.Їх положення лягли в основу Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції національного виховання, Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Закону України “Про загальну середню освіту”. Історичний досвід показує, що в Україні, і зокрема в навчальних закладах Східної Галичини, молоді люди діставали певні знання про релігію та різносторонні ідеологічні напрями, що допомагали їм зорієнтуватися в суспільному виборі. Дослідження теорії й практики релігійно-морального виховання у навчальних закладах Східної Галичини того періоду стане ще одним внеском у формування цілісної картини історичного розвитку освіти та виховання в Україні, забезпечить успішну реалізацію державної політики, спрямованої на відродження і подальший розвиток національної системи виховання. Актуальність проблеми зумовила вибір теми дослідження: “Релігійно-моральне виховання в українських навчальних закладах Східної Галичини в кінці ХІХ - на поч. Мета дослідження - виявити умови діяльності українських навчальних закладів Східної Галичини, розглянути зміст, принципи, методи, форми, засоби, ідеали релігійно-морального (християнського) виховання у навчально-виховному процесі українських навчальних закладів Східної Галичини та молодіжних організацій, зясувати його особливості та місце в сучасній педагогічній концепції України.У першому розділі “Релігійно-моральне виховання в українських навчальних закладах Східної Галичини як історико-педагогічна проблема” здійснено аналіз праць з історії християнства і церкви в Україні - М. Яроцького, які свідчать, що українські вчені у дослідженні історії християнства в Україні залишилися на традиційних підходах, а українські дослідники з діаспори підійшли більш обєктивно до оцінки подій в цій галузі; всі історики підкреслюють позитивну роль християнства в поширенні освіти й розвитку культури в Україні. Вивчення основних положень світового та українського законодавства про школу і виховання (Загальної Декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції про права дитини, Державної національної програми “Україна ХХІ ст.: стратегія освіти”, Закону України “Про освіту”, Конституції України тощо) показало, що законодавство визначає мету національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, формування у молоді розвиненої духовності. Шляхом порівняння наукової літератури встановлено, що українські Галичини, що входили до складу Австрії, мали статус автономного краю із однопалатним крайовим сеймом та місцевим самоуправлінням, українці за австрійською Конституцією (1868р.) користувалося політичними правами й свободами (виборів, зборів, слова - наявність демократичної преси, в тому числі й української, громадські організації і політичні партії, а також право на організацію рідномовного шкільництва), яких населення Великої України ще не мало.

2. Основний зміст дисертації