Релігійно-духовний дискурс жіночої поезії 60-х років ХХ століття - Автореферат

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукСлово в Україні завжди було чимось більшим як носієм думки й провідником внутрішнього світу людини, у ньому вибухав ще й дух нації. Любов до рідної землі й свого народу змушувала поетів ставитися з найвищою мірою вимогливості до свого покликання, не заплющувати очей на темні грані минулого і сучасного їм життя, говорити правду, бо за душею цієї правди стояла Україна. Шістдесятники входили в літературу гулом словесних баталій, полеміки і дискусійних оскаржень, які починалися на зборах та нарадах, літературних і мистецьких вечорах, а виливалися на шпальти газет та журналів, втягуючи в свою орбіту всю читаючу публіку і мислячу інтелігенцію. Творчість шістдесятників, яка отримала широкий резонанс в Україні, викликала появу плеяди молодих поетів у діаспорі, що також відмовлялися від традиційних шляхів у літературі: Емма Андієвська, Роман Бабовал, Богдан Бойчук, Женя Васильківська, Віра Вовк, Патриція Калина, Ігор Костецький, Богдан Рубчак, Юрій Тарнавський та інші. Мета дисертації: окреслити релігійні мотиви у текстах поетес шістдесятниць, передусім Анни-Марії Голод, Ірини Жиленко, Ліни Костенко та Марти Мельничук-Оберраух, тобто найбільш яскравих і самобутніх представниць фемінного руху в Україні й діаспорі.У першому розділі “Духовне тяжіння до біблійної тематики у творчості Ліни Костенко та Ірини Жиленко” розглядається творчість названих поетес крізь призму релігійного сприйняття світу. Як наслідок, у наступних збірках “Над берегами вічної ріки” (1977), “Неповторність” (1980), “Сад нетанучих скульптур” (1987), “Вибране” (1989) і у романі “Маруся Чурай” (1979) Ліна Костенко постає вже як людина глибоко віруюча, що знає ціну Божого Слова й глибоко обізнана з біблійними текстами. До цієї збірки також уперше включено твори з окресленими вже в назві біблійними мотивами (“Був Ірод і була Іродіада”, “Брейгель “Шлях на Голгофу”). Збірка “Вибране” (1989) увібрала кращі художні зразки поетеси за всі попередні роки її творчості. Ліна Костенко завжди була і сьогодні залишається глибоко віруючою людиною, про що свідчать її численні поезії на релігійну тематику, публічні виступи і статті Одначе її віра не сліпа, в її переконаннях нема фанатизму, аморфності, - вона вірить, образно кажучи, покладаючись на логіку аргументації, вірить не настільки, щоб мати стале переконання в тому, що коли скаже горі зрушити з місця, вона здригнеться і піде.Простеживши з різних діалогових точок зору любовний дискурс в поезії емігранток (від Пісні Пісень до Сапфо, від Шевченка до Ґете, від Франкового “Зівялого листя” до “Таємниці твого обличчя” і “Золотого ябка” Дмитра Павличка, від чарів поезії Ліни Костенко до загадкової поезії Емми Андієвської і Марти Мельничук-Оберраух із Зіркою Коваль), дисертантка прийшла до висновку про домінантний статус вічної дилеми “Бог як любов, кохання й Ерос” у концептосфері аналізованих творів. У результаті докладної інтерпретації образності поетичних циклів Ліни Костенко “Крізь роки і печалі”, “Альтернатива барикад”, “Силуети”, “Летючі катрени”, “Осінні карнавали”, “Душа тисячоліть себе шукає в слові”, “Інкрустації”, її віршованого роману “Маруся Чурай”, а також “Євангелії від ластівки” Ірини Жиленко і верлібрів Анни-Марії Голод, було увиразнено і сформульовано постулат про художній синкретизм поетичного слова. Спираючись на творчий досвід Емми Андієвської, Ліни Костенко і літературознавчу практику Богдана Бойчука, Володимира Державина, Юрія Лавріненка, Петра Сороки, Дмитра Струка та ін., дисертантка проаналізувала у цьому параграфі також синкретизм музичного, графічного і філософського концептів у текстах Марти Мельничук-Оберраух і Зірки Коваль. Відзначено і доведено у дисертації також вплив на художній світ Марти Мельничук-Оберраух і Зірки Коваль поетичного обдарування Емми Андієвської. Підрозділ 3.2 “Суголосся: Емма Андієвська - Марта Мельничук-Оберраух - Зореслава Коваль” - конкретизує вказану діалогову парадигму на прикладі співзвуччя релігійно-духовних мотивів у поезіях названих авторок.Визначено провідні принципи відбору художніх творів, специфікації досліджуваних явищ релігійно-духовного дискурсу в діалогічному просторі української материкової та діаспорної культури 60-х років ХХ століття. У зазначеному контексті вказано на вагоме структурно-композиційне і смислове значення для вибудовування власної концепції літературознавчих досліджень Світлани Барабаш, Романа Громяка, Володимира Державина, Миколи Ільницького, Івана Кошелівця, Богдана Кравціва, Тараса Салиги, Петра Сороки, Степана Хороба й ін. Ословлення сакральних домінант спостерігаємо в численних релігійних мотивах медитативної лірики Емми Андієвської, Анни-Марії Голод, Ірини Жиленко, Зореслави Коваль, Ліни Костенко і Марти Мельничук-Оберраух.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ