Релігійний фактор у контексті геополітичних трансформацій на Галицько-Волинських землях (друга половина XIII – перша половина XV ст.) - Автореферат

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С.У дисертації досліджується сутність і спрямованість Східної політики Папського престолу в контексті геополітичних трансформацій на землях Русі після золотоординської навали. Визначається дискурс Східної політики Папського престолу з урахуванням монголо-татарського фактора і спроби встановлення церковної унії в Галицько-Волинському князівстві як інструмента Східної політики папства. Під цим кутом досліджується католицька експансія на галицько-волинських землях після втрати незалежності Галицько-Волинського князівства, а також роль католицизму в геополітичних трансформаціях на українських землях після Кревської (1385 р.) і Городельської (1413 р.) уній. Існування Галицької митрополії в XIV столітті розглядається як вияв прагнення Південно-Західної Русі до церковної самостійності, а її ліквідація - як наслідок геополітичних змагань Великого князівства Литовського і політично-церковних сил, що створювали централізовану Московську державу, які згодом почали міждержавну (московсько-литовську) боротьбу за митрополичу Київську кафедру. В диссертации раскрываются составляющие религиозного фактора и доказывается его комплексное взаимодействие в геополитических трансформациях и их деструктивных последствиях на галицко-волынских землях во второй половине XIII - первой половине XV в.Претензії на гегемонію на словянському Сході Московської патріархії як „третього Риму”, Східна політика Папського престолу, пріоритетним напрямком якої завжди була не стільки Україна, як православна Росія - це реальність наших днів. Досліджувані в даній дисертації події і процеси (другої половини XIII - першої половини XV ст.) рефлексують до сучасності, оскільки дозволяють виявити витоки та історичні прецеденти тієї клерикальної геополітики зарубіжних релігійних центрів, з якою нині стикається Україна і які в минулому призвели до трансформацій релігійно-церковного життя на галицько-волинських землях. Існування Галицько-Волинського князівства, незважаючи на державну деструкцію Київської Русі й цезуру монгольського завоювання, дало можливість йому ще понад сто років репрезентувати державність у взаєминах з державами Європи та релігійними центрами західного і східного християнства - Папським престолом і Константинопольською патріархією. Саме тому засоби і методи папської дипломатії в контексті унійної політики Апостольської столиці, спрямованість і наслідки наступу польського католицизму на галицько-волинських землях, що стали предметом цього дослідження, належать не лише до історичної ретроспективи, а потребують сучасного порівняльного аналізу. Відтак, досліджуваний відрізок української історії надто повчальний і вимагає нового прочитання, оскільки зарубіжні релігійні центри, що значною мірою спричинилися до політичних і релігійних трансформацій на галицько-волинських землях у другій половині XIII - першій половині XV ст., продовжують використовувати свій вплив і звязки з певними політичними та релігійними колами для досягнення своїх геополітичних цілей.Дореволюційна історіографія, що тією чи іншою мірою торкалася питань історико-релігійних процесів на галицько-волинських землях у другій половині XIII - першій половині XV ст., представлена в дисертації працями ряду дослідників XIX - початку XX ст. Питанням політичних трансформацій на галицько-волинських землях у XIII-XV ст. і їх наслідків для Української Православної Церкви, особливостей становлення та функціонування Галицької митрополії була приділена значна увага у III, IV і V томах фундаментальної „Історії України-Руси” М.Грушевського. Янечек та ін., котрі досліджували питання формування польсько-руських кордонів у X-XIII ст., взаємовідносини правителів Галицько-Волинського князівства і Польщі в XIII-XIV ст., реалізацію постанов Флорентійської унії в Польщі та на підвладних їй українських землях у XV ст. У другому розділі - „Східна політика Папського престолу в контексті геополітичних трансформацій на руських землях” - досліджуються особливості, засоби, методи, наслідки Східної політики Папського престолу у другій половині XIII - першій половині XIV ст., в епіцентрі якої було Галицько-Волинське князівство. У другому параграфі - „Дискурс Східної політики Папського престолу в контексті геополітичних трансформацій на руських землях” - розглядається Східна політика Папського престолу у звязку з золотоординським фактором, який Римські Папи намагалися використати як засіб для вирішення на свою користь цілої низки міжнародних проблем, нехтуючи національними і державними інтересами Галицько-Волинського князівства.