Релігійна громада: сутність та її історичні форми - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться 28.03.2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Україна, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Україна, м. У результаті досліджень встановлено наявність універсального алгоритму релігійної громади, який найяскравіше виявляється у причинах виникнення та механізмах її формування. релігійний громада община У роботі здійснено аналіз релігійної громади, її співвідношення з релігійним виміром таких понять, як “група”, “спільнота”, “община”, “Організація”, розкрито їх взаємозвязок, звернено увагу на їх можливості в процесі релігієтворення. Зокрема, це простежується на прикладах формування релігійних громад давнього світу їх функціонування у світових релігіях.Глибокі та радикальні зміни, які відбуваються на теренах України, актуалізують вироблення нової парадигми в поясненні сутності людини, її місця та ролі в суспільстві, де одним з визначальних чинників є релігійний феномен. В періоди, коли особливо актуалізується проблема пошуку духовних орієнтирів, саме релігія стає важливим культуроформуючим елементом, який дає змогу висвітлити тенденції історичного процесу, виходячи з глибинних потреб внутрішнього світу людини. При цьому на сьогоднішній день будь-яка релігійні традиція, з одного боку, прагне забезпечити своїм адептам належність до своєрідного „єдиного світу", намагається самоідентифікуватися з певним усталеним обєднанням, а з іншого - спостерігаються модифікаційні тенденції, коли новітні релігійні рухи прагнуть віднайти „свої"" метасмислові постулати, які водночас використовували б традиційно випробувані релігійні концепти й містили інноваційні елементи. Актуальність окресленої проблеми також зумовлюється необхідністю наукового узагальнення сутнісних особливостей різноманітних форм релігійних громад, поглибленого вивчення їх генези та впливу на функціональність релігії. Дослідження виконано в межах тем “Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання” (номер державної реєстрації 06БФ041-01) філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.Передусім зясовується семантичний горизонт власне громади, який, на думку дисертанта, охоплює широкий смисловий діапазон. Тому громада розглядається як автономна соціальна структура, обєднана перманентною спільною діяльністю, яка, залежно від форми діяльності, наділена певною специфікою (виробнича, конфесійна і т. д.). Проте введення у науковий обіг значного фактологічного матеріалу поставило на порядок денний визначення самого поняття “громада”. Проаналізувавши різноманітні підходи до означення понять, автор доходить висновку, що в більшості досліджень смислове наповнення релігійного виміру понять “група”, “спільнота”, “община”, “громада”, “організація” не завжди розмежовується. Окресливши основні принципи (світоглядний плюралізм, позаконфесійність, компаративність та ін.), теоретичні положення (релігійна громада як засіб самоутвердження людини в світі, поєднання в ній фундаменталізму - традиції та модернізму тощо), автор зазначає, що методологічну основу досліджень становлять роботи таких дослідників - Н.Новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше проведено цілісний аналіз процесу формування та становлення феномену релігійної громади, її історичних форм. У результаті дисертаційного дослідження підведені теоретичні підсумки, розкрито сутнісні характеристики історичних форм релігійної громади, особливості їх становлення та функціонування. Автор, розкриваючи сутність термінологічного ряду понять „група”, „община”, „громада”, “організація” доходить висновку, що цей термінологічний ряд наділений відповідною змістовою наповненістю. У понятті „община” акцентується увага на спільності як сущому, спільній справі, побуті тощо. У релігійній громаді домінує така форма спільності, як згуртування, інтегруючим чинником виступає віросповідання, почуття солідарності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ