Криза релігійності, притаманна добі модернізму, її відображення в творах Міґеля де Унамуно. Еволюція релігійності: від сумніву у спасінні в релігії й існуванні Бога головного персонажа "Авель Санчеса" до створення домашньої церкви у "Тітці Тулі".
При низкой оригинальности работы "Релігійна ідентичність: конфлікт віри і сумніву в романах Мігеля де Унамуно", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Релігійна ідентичність: конфлікт віри і сумніву в романах Мігеля де УнамуноАле в іспанського автора релігійність постає як значно складніша проблема, бо, з одного боку, вона ґрунтується на успадкованому і вихованому католицизмі, що вважався основою іспанської модерної національної ідентичності, а, з іншого - звертається до проблеми віри у Бога й безсмертя, що становлять важливі складові особистісної ідентичності. Унамуно, котрий, як і багато інших його сучасників-модерністів, наполягав на індивідуалізації релігії, інтерпретував її крізь призму власної особистості і в такий спосіб прийшов до створення власного різновиду релігії [2]. Тема віри й релігії у творчості Унамуно часто ставала предметом критичних досліджень [4; 5; 7; 9; 10; 14; 15]. Словами одного із персонажів, який нібито пише цю передмову, Унамуно говорить наступне: «Саме релігійність робить чоловіка створінням войовничим і схильним битися, а може, навпаки, схильність битися приводить його до релігії, а з іншого боку, метафізичний інстинкт, цікавість пізнати те, що не має для нас великого значення, словом, первісний гріх робить чоловіка істотою чуттєвою або можна, навпаки, припустити, що саме чуттєвість розбуджує в ньому, як і в Єві, метафізичний інстинкт, прагнення пізнати науку добра та зла. У романі «Абель Санчес» (1917), великому за обсягом описі, присвяченому аґонії головного персонажа Хоакіна Монеґро, автор ніби намацує шлях розкриття ідентичності через релігійність і використовує сповідь як засадничий метод, за допомогою котрого розкриває невимовний світ людини перед Богом.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
