Релігія як процес створення нового погляду на Всесвіт. Рівень стосунків між релігійними та філософськими світоглядами. Сприйняття людьми зовнішнього середовища з релігійної точки зору. Вплив церкви на буття людей. Духовні потреби та зміни людства.
Аннотация к работе
Актуальність нашої роботи полягає в тому, що під час існування епохи відродження питання релігійності було одним з головних питань. Одночасно з буржуазними метаморфозами трапляються перетвори у свідомості, що спостерігається в новому уявленні місця людства у всесвітові та історії. Визначну позицію у створенні нового світогляду зіграв перехід від теоцентричного світогляду до антропоцентричної і механістичного, виразно виявилося у теорії гуманізму і створенні визначального наукового образу всесвіту. Філософія береться по-різному піднімати значимість сьогосвітнього буття людини, налягати на її творчому призначенні в даному всесвіті. Для досягнення поставленої нами мети, було висунуто наступні задачи: Аналізування історичних фактів стосовно появи та змін віросповідання в епоху відродження, Виявити проблеми релігійності в період того часу, Визначити бачення та сприйняття людьми зовнішнього середовища з релігійної точки зору, Показати вплив церкви на буття людей, Відобразити загальну картину людського ставлення до релігії, Виявити духовні потреби та зміни людства.Упереджене ставлення епохи Відродження відобразилася у взаємовідносинах нової культури з віросповіданням і церквою. Якою б могутньою не було струміння атеїзму у цей час, як би не ворохобилася ренесансна людина проти стримування самостійності вірування, вона все ж залишалася в межах християнських поглядів на всесвіт, на його творення Богом. І все-таки Відродження було християнським, правда, саме християнство зазнало зміни, вступивши в стосунки з новою культурою, що призвели до Реформації і нового напрямку в християнстві - протестантизму. Оскільки ключовий ідеологією довгі століття була віросповідання, яка обхоплює собою ще й моральність, то в ній необхідно було відшукати і моральні підстави для "правдивої наживи". Іншими словами, Реформація жадала анулювати посередників між людиною і Богом, роблячи тим самим лише самої людини серйозною за всі свої дії.Традиційне релігійне бачення світу не лише поступово здає свої позиції, але в лавах теологів починають виявлятися певні розбіжності як в інтерпретації Священного писання, тобто Біблії, так і у відправленні релігійних культів. Найбільш показова нова ступінь взаємини релігійного і філософського світоглядів проявилася у творчості, мабуть, самого найглибшого мислителя епохи Відродження Миколи Кузанського (1401-1464). Не зайве стане підмітити, що Кузанський був не лише віруючим, як, загалом, і всі інші мислителі - віруючі і світські цього періоду, але займав найвищі ієрархічні посади, ставши врешті-решт другою особою в римської церковної ієрархії. Як богослов Кузанський віддавав відміну вірі, разом з тим, і в цьому його велика нагорода перед наукою, він істотно розширив кордони людяного інтелекту для знання. Ще більш рішучий крок у справі олюднення уявлень про світ, і зокрема, про Суспільне життя, державі і людину робіть італійській мислитель Нікколо Макіавеллі (1469-1527).Вагомі перетвори у взаємозвязках між віросповіданням і філософією трапляються в Новий час, послідовно вкриває собою період з кінця XVI сторіччя до середини XIX в. Виходить даний етап з того, що філософія щойно планує розмах для незалежного буття, а завершується значним виснажностям позиції релігії і лідерством світських замислів, що посилаються на людський розсуд і життєву школу соціально-політичної дійсності суспільства. Не менший зміст має класифікація, систематизування відкривання явищ, допомагають піднесенню теоретичного розуміння, котре, в свою чергу, воліє не тільки знайти причинно-наслідкові стосунки, що фігурують між подіями, проте і організувати на базі одержаних знань новий образ всесвіту і підтвердити значимість у ньому людини та Бога. Такий засіб цілком ослаблював монополію теології на витлумачення появі світу і засаду фактів, які трапляються, зясовував перед людиною нові методи його витлумачення і вчення, також і меркантильні, ніскільки немислимі в минулі сторіччя. Адекватно до цього посилання, англійський філософ пропонує по-новому сформулювати суть і значимість науки, також і філософії, в існуванні людини, котрі підносяться до того, що за підтримкою настанови людина зможе опанувати собі всесвіт і витрачати її для свого блага. Він не оспорював божественну істину, тобто існування Бога, а втім він засвідчував право за філософією на власну істину, а це підіймало філософію на таку висоту, відкривало перед філософією такі можливості для розвитку, які були немислимі ще декілька десятків літ тому.Актуальність нашої доведена, завдяки мети та поставленим завданням: Зробили аналіз історичних фактів стосовно появи та змін віросповідання в епоху відродження, Виявили проблеми релігійності в період того часу, Визначили бачення та сприйняття людьми зовнішнього середовища з релігійної точки зору, Показали вплив церкви на буття людей, Відобразили загальну картину людського ставлення до релігії, Виявили духовні потреби та зміни людства. Гегель у власному твору "Філософія релігії" (1832-1833 рр.) хотів осилити явний момент субєкт
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Релігія, як процес створення нового погляду на Всесвіт
Розділ 2. Новий рівень стосунків між релігійними та філософськими світоглядами