Релігійні та філософські погляди в епоху Відродження - Реферат

Актуальність нашої роботи полягає в тому, що під час існування епохи відродження питання релігійності було одним з головних питань. Одночасно з буржуазними метаморфозами трапляються перетвори у свідомості, що спостерігається в новому уявленні місця людства у всесвітові та історії. Визначну позицію у створенні нового світогляду зіграв перехід від теоцентричного світогляду до антропоцентричної і механістичного, виразно виявилося у теорії гуманізму і створенні визначального наукового образу всесвіту. Філософія береться по-різному піднімати значимість сьогосвітнього буття людини, налягати на її творчому призначенні в даному всесвіті. Для досягнення поставленої нами мети, було висунуто наступні задачи: Аналізування історичних фактів стосовно появи та змін віросповідання в епоху відродження, Виявити проблеми релігійності в період того часу, Визначити бачення та сприйняття людьми зовнішнього середовища з релігійної точки зору, Показати вплив церкви на буття людей, Відобразити загальну картину людського ставлення до релігії, Виявити духовні потреби та зміни людства.Упереджене ставлення епохи Відродження відобразилася у взаємовідносинах нової культури з віросповіданням і церквою. Якою б могутньою не було струміння атеїзму у цей час, як би не ворохобилася ренесансна людина проти стримування самостійності вірування, вона все ж залишалася в межах християнських поглядів на всесвіт, на його творення Богом. І все-таки Відродження було християнським, правда, саме християнство зазнало зміни, вступивши в стосунки з новою культурою, що призвели до Реформації і нового напрямку в християнстві - протестантизму. Оскільки ключовий ідеологією довгі століття була віросповідання, яка обхоплює собою ще й моральність, то в ній необхідно було відшукати і моральні підстави для "правдивої наживи". Іншими словами, Реформація жадала анулювати посередників між людиною і Богом, роблячи тим самим лише самої людини серйозною за всі свої дії.Традиційне релігійне бачення світу не лише поступово здає свої позиції, але в лавах теологів починають виявлятися певні розбіжності як в інтерпретації Священного писання, тобто Біблії, так і у відправленні релігійних культів. Найбільш показова нова ступінь взаємини релігійного і філософського світоглядів проявилася у творчості, мабуть, самого найглибшого мислителя епохи Відродження Миколи Кузанського (1401-1464). Не зайве стане підмітити, що Кузанський був не лише віруючим, як, загалом, і всі інші мислителі - віруючі і світські цього періоду, але займав найвищі ієрархічні посади, ставши врешті-решт другою особою в римської церковної ієрархії. Як богослов Кузанський віддавав відміну вірі, разом з тим, і в цьому його велика нагорода перед наукою, він істотно розширив кордони людяного інтелекту для знання. Ще більш рішучий крок у справі олюднення уявлень про світ, і зокрема, про Суспільне життя, державі і людину робіть італійській мислитель Нікколо Макіавеллі (1469-1527).Вагомі перетвори у взаємозвязках між віросповіданням і філософією трапляються в Новий час, послідовно вкриває собою період з кінця XVI сторіччя до середини XIX в. Виходить даний етап з того, що філософія щойно планує розмах для незалежного буття, а завершується значним виснажностям позиції релігії і лідерством світських замислів, що посилаються на людський розсуд і життєву школу соціально-політичної дійсності суспільства. Не менший зміст має класифікація, систематизування відкривання явищ, допомагають піднесенню теоретичного розуміння, котре, в свою чергу, воліє не тільки знайти причинно-наслідкові стосунки, що фігурують між подіями, проте і організувати на базі одержаних знань новий образ всесвіту і підтвердити значимість у ньому людини та Бога. Такий засіб цілком ослаблював монополію теології на витлумачення появі світу і засаду фактів, які трапляються, зясовував перед людиною нові методи його витлумачення і вчення, також і меркантильні, ніскільки немислимі в минулі сторіччя. Адекватно до цього посилання, англійський філософ пропонує по-новому сформулювати суть і значимість науки, також і філософії, в існуванні людини, котрі підносяться до того, що за підтримкою настанови людина зможе опанувати собі всесвіт і витрачати її для свого блага. Він не оспорював божественну істину, тобто існування Бога, а втім він засвідчував право за філософією на власну істину, а це підіймало філософію на таку висоту, відкривало перед філософією такі можливості для розвитку, які були немислимі ще декілька десятків літ тому.Актуальність нашої доведена, завдяки мети та поставленим завданням: Зробили аналіз історичних фактів стосовно появи та змін віросповідання в епоху відродження, Виявили проблеми релігійності в період того часу, Визначили бачення та сприйняття людьми зовнішнього середовища з релігійної точки зору, Показали вплив церкви на буття людей, Відобразили загальну картину людського ставлення до релігії, Виявили духовні потреби та зміни людства. Гегель у власному твору "Філософія релігії" (1832-1833 рр.) хотів осилити явний момент субєкт

Зміст

Вступ

Розділ 1. Релігія, як процес створення нового погляду на Всесвіт

Розділ 2. Новий рівень стосунків між релігійними та філософськими світоглядами

Список літератури

Додаток 1

Додаток 2