Релігійність як складова української ментальності та чинник самоідентифікації - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНауковий керівник: доктор філософських наук, професор Саух Петро Юрійович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, ректор, завідувач кафедри філософії. Захист відбудеться «30» червня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Разом з матеріальними чинниками ментальність інтегрує націю в єдине ціле, складає основу національної ідентичності та ідентифікації особистості, споріднює один етнос, націю з іншими та відрізняє їх і робить неповторно самобутніми. Хоча Україна як етнонаціональна цілісність так і не склалася як релігійно-конфесійна цілісність, а конфесійні центри не сформували у свідомості віруючих образ єдиної України, релігія, безперечно, впливає на всі духовні та культурні процеси. Юрія, повязані у тому числі з релігією, спираються на поняття архетипів, соцієтальної психіки, ментальності, вітальності, духовності, психокультури, що недоступні прямому спостереженню, а використовуються як онтологічні метафори задля пояснення явищ, котрі сприймаються, скоріше, інтуїтивно, ніж чуттєво. По-друге, якщо й розглядалася проблема релігійного чинника української ментальності, то лише дотично по відношенню до концептуальних авторських проектів, повязаних з психологією релігії, людинотворчим характером християнської духовності, вирішенням проблем співвідношення релігії й етносу, осмисленням проблем релігії та церкви в контексті етнонаціонального розвитку України тощо. Реалізація поставленої мети передбачає послідовне розвязання наступних завдань: - здійснити компаративний аналіз теоретичних інтерпретацій феномена ментальності та його складових, розмежувати поняття „менталітет” і „ментальність”;„Історіографія та джерельна база генезису понять „менталітет” і „ментальність” розкривається специфіка феномена ментальності, що складається зі своєрідних світоглядних, моральних, психічних, чуттєвих та інтелектуальних фрагментів, котрі підкреслюють історичну індивідуальність народу, етносу чи нації. В історичному контексті ментальність виступає неповторним соціокультурним феноменом, який проявляє себе через систему духовних цінностей і зміст духовного життя народу, в індивідуальній і колективній поведінці людей, побуті та способі життя, у звичаях, смаках, соціальних і культурних традиціях, віруваннях та міфах, народних і професійних мистецтвах, різноманітних уподобаннях і прагненнях. Вітчизняні ж науковці вважають „ментальність” спільним „психологічним оснащенням” представників певної культури, що дає змогу хаотичний потік різноманітних вражень інтегрувати свідомістю в певне світобачення. „Теоретико-методологічні засади дослідження релігійності українського народу” доведено, що, незважаючи на певну світоглядну і методологічну відмінність позицій видатних мислителів українського народу, вони визначали релігію не тільки важливим, а й вирішальним фактором етнічного буття українців. Саме в Україні започаткували свої общини протестантські віросповідання, які, існуючи в оточенні православя та греко-католицизму - релігій з яскраво вираженими національними рисами, - теж з часом набули певного етнічного забарвлення.

Основний зміст дисертації