Релігійні концепти як відображення російської наївної та індивідуальної картин світу (на матеріалі російських прислів’їв та поезії О. Блока) - Автореферат

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЗахист відбудеться "16" квітня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Показано системний характер релігійної концептосфери, виділено ключові (Бог, Душа, Віра, Церква, Священнослужитель, Гріх і Чорт) і периферійні (Пекло, Ангел, Молитва, Рай, Святе, Спасіння) концепти, проаналізовано семантичні звязки між ними. Здійснено граматико-семантичний аналіз ключових релігійних концептів у російській наївній картині світу, описано мовні засоби їх репрезентації, розглянуто їх культурні конотації, цінності та оцінні категорії російської лінгвокультури, які виражаються цими концептами. Эффективным методом изучения лингвокультурных концептов представляется метод семантической реконструкции, включающий в себя анализ внутренней формы и словарных дефиниций прямой номинации концепта, анализ грамматических особенностей его вербализаторов, выявление смыслов, вкладываемых в него носителями лингвокультуры, нахождение дополнительных коннотативных и аксиологических признаков концепта, отражающих ценности народа, а также описание семантических связей между концептами, в которых проявляется системный характер языковой картины мира. Блока, в результате которого выделены наиболее устойчивые семантические признаки данных концептов в русской лингвокультуре: значимость религиозных концептов для русской наивной картины мира и для идиостиля Александра Блока; антропоморфность, выраженная у всех исследуемых концептов; наличие предметных характеристик у концептов Церковь, Грех, Душа и Вера; способность религиозных концептов выполнять функции квалификации и экземплификации; выражение посредством религиозных концептов ценностей русской лингвокультуры, основной из которых является вера; системная организация религиозной концептосферы, проявляющаяся в наличии семантических связей между религиозными концептами и способности их вербализаторов быть "входом" в несколько концептов.Актуальними стали проблеми звязку мови і мислення, мови і культури, ролі мови в осмисленні світу, фіксації в мовній одиниці цінностей і поведінкових настанов народу. На вияв культурних проявів у мові спрямовані, перш за все, дослідження в галузі семантики, зокрема обєктом уваги лінгвістів в останні роки стали конотація та аксіологічне значення. У межах лінгвокультурологічних досліджень аналізуються культурні конотації мовної одиниці, здійснюється реконструкція мовної картини світу, яка існує у свідомості мовної особистості у вигляді системи концептів, а також описуються цінності й настанови того чи іншого народу, відображені в національній мові. Ключовий у лінгвокультурології ціннісний підхід змусив дослідників звернутися до вивчення концептів духовності - концептів, що відображають суперморальні цінності народу. Актуальність дослідження зумовлена значущістю в сучасній лінгвістиці проблем лінгвокультурології та теорії концепту, недостатньою розробленістю питання про співвідношення наївної та індивідуальної картин світу та методів комплексного аналізу елементів мовної картини світу з урахуванням семантичних звязків між концептами, що її складають, а також значущістю для російської наївної картини світу концептів духовності.У першому розділі "Основи лінгвокультурологічного підходу до вивчення концепту" розглянуто основні напрями антропологічної парадигми мовознавства, у яких зародилося поняття концепту і вивчаються концепти російської мовної картини світу, визначено ключові поняття лінгвокультурології, описано основні ознаки, семантична структура та способи вербалізації лінгвокультурного концепту, а також методика його аналізу. релігійний концепт мовний російський Вони здатні транслювати культурну інформацію і поведінкові настанови з покоління в покоління (у звязку з чим прислівя називаються узуально-поведінковими текстами), а також актуалізувати концепти, вербалізатори яких проявляють у контексті прислівїв свої граматичні властивості й здатність до семантичної сполучуваності з вербалізаторами інших концептів. Унаслідок того, що концепт вивчається когнітивною лінгвістикою, лінгвокультурологією, логікою й іншими науками, в останні роки все частіше використовуються "уточнювальні" терміни "когнітивний концепт" та "лінгвокультурний (культурний) концепт". У другому розділі "Вербалізація релігійних концептів у російській наївній картині світу" обґрунтовано значущість релігійних концептів у російській мовній картині світу, виділено ключові концепти (у тому числі ядро досліджуваної концептосфери), зроблено комплексний лінгвістичний аналіз засобів їх вербалізації, а також показано семантичні відношення між релігійними концептами та їх звязок з концептом Людина, що свідчить пр

2. Основний зміст роботи