Сутність релігії як культурного явища, історія її походження та місце в сучасному житті, передумови появи та визначення необхідності. Бог як верховна надприродна сутність, яка згідно з різними релігійними вченнями, є вищим розумом і всемогутністю.
Постаючи однією із форм суспільної свідомості, релігія водночас є і світоглядом, і суспільно-історичним феноменом, і складовою культурного життя, й елементом суспільної надбудови. Слово "релігія" латиною означає благочестя, святиня, предмет культу, що співвідноситься з чимось вищим, святим, надлюдським у житті людини. Бог є початком і сенсом будь-якої релігії. Тому людина не може відкрити Бога, побачити його, пізнати так, як вона може пізнати будь-яке природне явище. Релігія як явище духовного життя суспільства виникла внаслідок дії різних чинників у складних умовах становлення людства.Відтоді релігія постала як засіб звязку людини з Богом в служінні Йому і покорі через благочестя. Завдяки християнству термін релігія увійшов у всі європейські мови. Відомий теолог Августин (IV століття) називав християнство релігією тому, що воно є для людини, яка відпала від Бога, шляхом поєднання, звязку й примиренням з ним. Релігієзнавці нараховують їх більше пяти тисяч. Складність і різноманіття явищ, які позначаються терміном релігія, а також той факт, що ми тут маємо справу не із завжди тотожною собі логічною абстракцією, а з історичним явищем, яке постійно змінюється, породжують думку про необхідність відмовитися від прагнення дати визначення цьому феномену, а то й взагалі відмовитися від самого терміну релігія. Ще Джавахарлал Неру, відомий політичний лідер незалежної Індії, в своїй "Автобіографії" писав, що слово релігія втратило всякий зміст (якщо коли-небудь воно його й мало) і породжує нескінченні дебати, прирікання.Як певна знакова система, релігія не залишається незмінною. Складних метаморфоз зазнала релігія за часи своєї історії. Якщо в минулому світ розглядався як театр боротьби божеств добра і зла, то з часом люди прийшли до усвідомлення того, що визнання наявності декількох богів суперечить ідеї всемогутності одного з них, не дає можливості зясувати акт творіння. На етапі родоплемяних відносин релігія виявлялася у поклонінні різного роду духам, яким спочатку придавалися зооморфні, а з часом й антропоморфні риси. Формами первісної релігії виступали фетишизм (наділення реальних предметів надприродними властивостями), анімізм (віра в наявність двійника-душі у всіх реальних речей і явищ), тотемізм (віра в надприродну спорідненість людей з певним видом рослин чи тварин), магія (впевненість в можливість впливу людини своїми діями на певні предмети чи явища з метою одержання від них надприродним чином бажаного наслідку) та ін.Отже, релігія - це не притаманне особистості якесь знання релігії, не сукупність певних обрядових дійств, зорієнтованих на десь, поза людиною існуючі надприродні сутності, а насамперед певний феномен підвищеного енергетичного фону душі людини, яка охоплена усвідомленням Високої Істини, відчуттям своєї причетності до неї. Обєктом релігійного відображення є такий особистістний стан людини, який можна назвати станом самовизначення у світі, здобуття самої себе на основі віднайдення в собі того надлюдського, що єднає її з трансцендентним. На відміну від філософії, яка з метою розробки загальної теорії світу цікавиться не лише людиною, а й усім світом, їх співвідношенням, релігія замикається, власне, на першому елементі цього тандему, бо ж будь-яка релігійна система постає не як картина світу, а як картина людини. Включаючи в обєкт свого відображення співвідношення "людина - світ", релігія акцентує насамперед увагу на співвідношенні "людина-індивід-світ", прагне зясувати місце людини як виокремленого індивіда у світі, і не просто людини як фізичного тіла чи мислячої істоти, а людини як носія вселенської суті в собі.
План
Зміст
Вступ
1. Релігія як одна з форм духовного життя людства
2. Проблема визначення релігії
3. Релігія як суспільно-історичне явище
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
