Фактори посилення ролі релігійного фактору в житті українського соціуму, позитивні та негативні наслідки цього феномену. Шляхи сприяння держави процесу набуття релігійними організаціями ознак повноправних саморегульованих суб’єктів суспільного життя.
Аннотация к работе
Релігія та сучасне українське суспільствоРелігія постає активною ланкою її розвитку, виконуючи специфічні соціально-значущі функції, здійснюючи свій вплив на суспільство та його структурні елементи [10]. Конкретні кроки в напрямі нормалізації державно-церковних відносин в Україні, створення законодавчої бази, що гарантує практичну реалізацію права на свободу совісті, свободу віросповідань, реальні умови вільного функціонування релігійних організацій, можливості повного виконання притаманної їм місії сприяли розвитку процесу, який у засобах масової інформації, в окремих наукових працях було охарактеризовано як «процес релігійного відродження». Досить суттєво відрізняється ставлення українців, як до релігії загалом, так і до окремих релігійних течій та релігійних обєднань, на рівні «місто-село», в межах окремих регіонів, національних, професіональних та вікових груп. Проте, слід звернути увагу на те, що кількість тих, хто регулярно відвідує церкву (не рідше одного разу на тиждень), складає лише 21,7%, а у графі ціннісних орієнтирів релігійність опинилася наприкінці списку (після здоровя, відносин у сімї тощо). Водночас, намагання керівника Львівської архіді-єцезії РКЦ митрополита Мечислава Мокшицького здійснити «українізацію» церкви викликало негативну реакцію в полонійних та релігійних колах, як в Україні, так і в Польщі.