Релігія ісламу - Контрольная работа

Мусульманські общини розкидані по всьому світу, більшість віруючих проживає в країнах Азії та Північної Америки. Формування і поширення ісламу відбувалося в період розпаду первіснообщинного ладу, утворення класових суспільств на Аравійському півострові і супроводжувалося соціально-політичною боротьбою між могутньою родовою аристократією племені курейшитів та вільними бідняками, ремісниками, землеробами, кожівниками, пастухами. Іслам зародився у VII ст. в Західній Аравії у місцевості Хіджаз. Це був період розпаду родового устрою в арабів, економічного і політичного обєднання племен, а головне - формування класової держави, коли виникла потреба в її ідеологічній основі. На той час у арабів побутували первісні анімістичні уявлення, численні міфи, були дуже розвинуті фетишизм і магія.Імям Господа твого, який сотворив людину із згустку… читай і запамятовуй!” Так начебто Муххаммаду був переданий текст Корану - «вічної священної книги Аллаха». Першими слухачами і послідовниками Муххаммада, які повірили в його пророчу місію як посланця Аллаха, була його дружина Хадиджа, його вільновідпущеник Зейд ібн аль-Харіс, якого він усиновив, та маленький Алі, якому в ту пору було 8-9 років. Коли Муххаммад почав розвінчувати їхніх богів і переконувати мешканців в тому, що всі прихильники багатьох богів (багатобожники) будуть “горіти в гієні вогняній”, тобто пеклі, за свою невіру в єдиного Бога Аллаха, його почали переслідувати. Несприятливі обставини, які склалися навколо Муххаммада і його послідовників в Мецці, обумовили їхнє переселення в Ясриб, землеробське місто-оазис, де точилася жорстока боротьба між племенами аус і хазрадж за зверхність. Проте Муххаммад не був релігійним фанатиком , бо він визнавав існуючих до нього біблійних пророків і всіх прихильників інших релігій (іудеїв і християн) і навіть деякий час вважав їх та мусульман однією громадою віруючих.Коран визначає звичаї і традиції, важливі моменти побуту життя і способу поведінки сотень мільйонів людей, які сповідують ісламську релігію. Коран складається з промов і проповідей, умовляльник і викривальних «пророцьких об`явлень», повчальних історико-релігійних оповідей про долю стародавніх народів і посланих до них пророків - посланців Аллаха, притч і заклинань, етико-правових і обрядових приписів. Будучи в основному релігійно-філософським і законодавчим памятником, Коран водночас є унікальним історично-культурним памятником Аравії кінця VI-першої ЧВЕРТІVIIСТ., а також літературним твором, що має видатну художню цінність. Сприйняття Корану як слова Аллаха відіграло виключно важливу роль у формуванні літературної мови арабських народів і в поширенні цієї мови як священної мови в країнах Азії і Африки. Крім того, в Корані подано мову лише однієї сторони - слова Муххаммада, виголошені ним у відповідь на невідомі нам репліки його аудиторії, відповіді на якісь запитання або подив послідовників, Суть цього всього вже була не зрозуміла найближчим до цього періоду поколінням мусульман.Аллаха зображено в Корані як істоту з надлюдськими моральними якостями: він може гніватися на людей і прощати їх провини після покаяння, він любить праведників і ненавидить нечестивців. З монотеїзмом ісламу повязаний важливий догматичний і моральний припис у Корані - вимога повної беззастережної покірності людини волі Аллаха, тобто покірність тут має всеохоплюючий характер. Згідно з Кораном, світ був створений Аллахом за шість днів: були створені небеса (їх налічується сім), небесні світила і земля, розкладена килимом, і для міцності на ній встановлені гірські твердині. Тварини, як зазначено в Корані, були створені із води, людина - із глини і пороху земного. Ідея гріхопадіння і вигнання із раю Адама і Єви в Корані відтворена, але гріху, стражданню і спокутуванню від гріха не надається будь якого значення.Поділ ісламу на течії (основних течій три - хариджити, суніти, шиїти) та різні секти (ісмаїліти, суффіти, ваххабіти та ін.) повязаний з однією істотною причиною - боротьбою за владу в халіфаті, яка розпочалася після смерті Муххаммада. Шиїти згодом утворили потужний рух і стали основою одного із двох головних віросповідань ісламу. Як відомо, всі перші чотири халіфи були з близького оточення Пророка Муххаммада, його зяті або тесті. Під час боротьби за халіфат між династією Омейядів і родиною Алі стався поділ ісламу на два основні його віросповідання - сунізм і шиїзм, який відбувся у другій половині VII ст.. Політичним гаслом цієї боротьби було надання трону халіфа спочатку Алі, а після його смерті - його нащадкам, що повинно було означати визнання спадкоємності династичного принципу заміщення трону.Зейдити обєдналися в окрему секту, коли частина шиїтів згрупувалася навколо Зайда ібн Алі (звідси назва - зейдити), який очолив антиомейядське (проти династії Омейядів 661-750рр.) повстання в Куфі і загинув на полі битви (740р.). Основною метою зейдитів стало створення теократичної держави на чолі з імамом з роду Алі. Помірковані імамити визнають імамат Алі як достовірне призначення, шляхом ясного, ос

Зміст

Вступ

1. Мекканський і мединський періоди становлення ісламу

2. Коран і Сунна

3. Особливості віровчення і культу ісламу

4. Течії ісламу

5. Шиїтські секти

6. Мусульманське право

7. Іслам в Україні

Література