Релігія Китаю та Японії - Курсовая работа

Незалежно від того, чи вірить людина в Бога, прагнення зрозуміти нескінченність, сенс життя, причини несправедливості і страждань, надія на продовження існування після смерті залишаються головними складовими людського духу. Людина може бути вільнодумцем, адептом одного з усталених релігій або одного з філософських вчень або знаходитися десь між цими крайнощами, однак більш ніж кожна друга людина на Землі визнає віру в Бога, а іноді навіть у кількох божеств. Феномен релігії займає дуже важливе місце в житті людства і зробив глибокий вплив на культуру всіх народів. Люди, живуть у відповідно до своєї системи цінностей та висловлюють свої думки на мовах, які є носіями іншої цивілізації, нюанси яких нам деколи незрозумілі.Наше спілкування з цими людьми зазвичай залишається поверховим, ми судимо про них на підставі власних культурних стереотипів і часом погано розуміємо особливості їх соціального, економічного і політичного життя. Порубльов всебічно досліджує у своїй книзі «культы и мировые религии» походження і сутність найбільш поширених культів у контексті світових релігій.[3] Семотюк в своїй книзі знайомить нас з історією буддизму, розкриває особливості віровчення, відмічає вклад цієї релігії у світову культуру.[9] Ігнатович подає розгляд характеристик раннього японського буддизму як складного багатопланового явища, наводить специфічні риси, що визначають його в цілому протягом усієї історії цієї ідеології на островах у феодальний період.Отже, будь-яке бажання - виконане і невиконане - є причиною страждання, і для того щоб знайти внутрішню свободу і душевний спокій, людина повинна позбавитися від всіх своїх бажань як «невірного стану розуму».[1,с.67] Гаутама вірив, що в момент пробудження свого розуму під деревом бодхі він, звільнившись від усіх своїх бажань, звільнився також і від необхідності пережити цикли перевтілень, щоб досягти нірвани, і став Буддою. Сам Будда представляв собою згусток протиріч: заперечуючи цінність земного життя, сприймаючи його як ілюзію, він, тим не менш, протягом всього свого життя активно поліпшував це життя: вчив мирян будувати канали, садити дерева, давав численні практичні поради. Визнаючи закон карми, Будда був переконаний, що людина, не зважаючи на належність до будь-якої касти, може досягти досконалості в протягом одного земного життя і уникнути відплати за злі справи, скоєні під час минулих втілень. У своїй першій промові після Просвітлення Будда порівнює здібності різних людей до розуміння Дхарми з різноманітністю лотосів в ставку: "І оглянувши світ своїм оком Просвітленого, Благословенний, сповнений співчуття до всіх живих істот, побачив істот, погляд яких лише трохи запорошити пилом, і істот, чий погляд покритий густим шаром пилу; побачив істот з гострою сприйнятливістю і з сприйнятливістю млявою, істот, що мають сприятливу форму, істот, що легко піддаються навіюванню і важко піддаються навіюванню, а також істот, які перебувають в страху перед іншим світом і в страху перед гріхом. Подібно до того, як у ставку, що заріс блакитними лотосами, або в ставку, що заріс червоними лотосами, або в ставку, що заріс білими лотосами, одні лотоси, народжені у воді, що виросли у воді, не піднімаються над водою, інші, народжені у воді, що виросли в воді, стоять врівень з поверхнею води, а треті, народжені в воді, що виросли у воді, піднявшись над водою, стоять так, що вода їх не торкається".[6, с.78] Будда, як ніхто інший, розумів, що люди від народження не схожі один на одного, і не можна до них підходити з однією і тією ж міркою: одним Дхарму потрібно довго розтлумачувати, інші зрозуміють її зразу, третім буде потрібно навести безліч прикладів, четвертих доведеться вчити йоги та інше.Буддизм зявився в Китаї за імператора Мім Ді династії Хань у часи посилення звязків західних земель Китаю із Середньою Азією, звідки й зявилися перші буддійські ченці та буддійські книги. Друга хвиля поширення буддизму в Китаї мала місце на початку V ст. уже у вигляді махаяни. Згодом різниця між цими двома течіями експортованої релігії зникла внаслідок "китаїзації" буддизму, яка полягала у проникненні в буддизм конфуціанських і даосизьких ідей та в практичному злитті культів цих трьох релігій. Уже в кінці IV ст. буддизм набирає статусу державної релігії, але без переваг над іншими релігіями. Та для буддизму, щоб швидко поширити свій вплив, і цього було досить.Поширення буддизму в Японії було обумовлено низкою обєктивних історичних факторів, які виявлені в процесі розвитку японського суспільства. Найбільш загальним соціально-історичним фактором, який зумовив поширення буддизму, стала, з одного боку, здатність цієї релігії стати ідеологічною опорою тих верств правлячого класу, які були рушійною силою процесу феодалізації острівної держави і, з іншого боку, те, що ці верстви побачили в буддизмі таку можливість.[7, с.81] Конрад, буддійська церковна ієрархія надавала Японії готову модель феодального суспільства, буддійські храми і монастирі могли бути і стали опорними пунктами централізован

План

Вступ

Розділ 1. Буддизм в Китаї та Японії

1.1 Буддизм як одна з світових релігій

1.2 Буддизм в Китаї

1.3 Буддизм в Японії

Розділ 2. Даосизм та конфуціанство

Розділ 3. Синтоїзм - релігія національної переваги

Висновки

Список використаної літератури