Релігія і армія (соціально-філософський аналіз взаємовідносин) - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ Робота виконана на кафедрі філософії Харківського військового університету, Міністерство оборони України Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Галагуз Станіслав Петрович, Харківський військовий інститут внутрішніх військ МВС України, професор кафедри соціально-гуманітарних наук. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Титов Володимир Данилович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри логіки кандидат філософських наук, доцент Круть Петро Павлович, Харківський військовий інститут внутрішніх військ МВС України, начальник кафедри соціально-гуманітарних наук. Захист відбудеться “20” травня 2004 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 при Харківському військовому університеті за адресою: 61043, м.Тому в армійському середовищі важливо створювати відповідні умови для задоволення релігійно налаштованими військовослужбовцями їхніх елементарних релігійних потреб (виконання культових дій, спілкування зі священнослужителем та одновірцями тощо). Нарешті, зважаючи на утвердження в демократичному українському суспільстві світоглядного та конфесійного плюралізму, на наявність певного ідейного вакууму в духовній сфері та високий рівень громадянської довіри до церкви, доцільно шукати шляхи, форми та методи помірного залучання релігійних організацій до виховної та соціально-психологічної роботи в армії. Обраний напрямок дослідження повязаний із завданнями науково-дослідних робіт (НДР) “Соціально-філософський аналіз аспектів національної безпеки України” (Шифр “База”) та “Дослідження етно-ментально-правових підстав формування і генезису свідомості національної безпеки України” (Шифр “База-2”), що здійснювались кафедрою філософії Харківського військового університету за дорученням Міністерства оборони України. Проблеми, які розглядаються в дисертації, тісно повязані з реалізацією положень Воєнної доктрини України та Державної програми будівництва і розвитку Збройних Сил України до 2005 року, а також з прийняттям нової концепції гуманітарної діяльності у війську, входженням нашої держави до євроатлантичних, в тому числі й військових, структур. Якщо проблема “релігія і суспільство” достатньо широко відображена в науковій літературі, то наукових праць з питань соціально-філософського аналізу взаємозвязків релігії і армії в умовах трансформації суспільства одиниці, та й ті не пропонують скільки-небудь прийнятну модель взаємодії цих феноменів для України.У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, аналізується ступінь розробленості проблеми, визначаються мета, завдання, обєкт, предмет та методи дослідження, наукова новизна і практичне значення роботи, наводяться дані щодо апробації результатів роботи, окреслюється структура дисертації.“Світоглядно-методологічні підходи до визначення сутності релігії та її взаємозвязків з армією” автор здійснює аналіз релігії як складного соціального явища з різних світоглядних позицій (філософської, соціологічної, психологічної, богословсько-теологічної і тому іншої), через тканину суспільного життя та через призму свідомості індивіда, у контексті соціального простору й часу, керуючись при цьому виробленими соціально-філософською та іншими науками методологічними підходами. В широкому розумінні дане поняття крім входження набожних людей до трансцендентного, їх звязку з позалюдським началом, включає, на думку здобувача, також усяку масову тоталітарну ідеологію (в науковій літературі вона отримала назву світської релігії); своєрідну громадянську релігію, яка закликає націю поклонятись позаконфесійному Абсолюту і обожнювати національно-державні цінності; народні вірування і повіря; особисту для кожної людини віру, її сподівання з ознаками ідеологічної зашореності та фантастичності тощо. Акцентуючи увагу на основних положеннях щодо релігії у вузькому або вихідному значенні даного поняття (а це один із компонентів обєкту дослідження), здобувач здійснює аналіз релігійного феномену, вдаючись до його розгляду через спосіб організації явищ дійсності - за змістом та формою. В дисертації на основі співставлення (порівняння) релігії і армії за формою та змістом зроблено висновок, що це два відносно самостійні та явно протилежні, але в той же час подекуди схожі соціальні утворення. Таким зєднуючим чинником є, насамперед, певний звязок між релігією і політикою, участь держав за допомогою армій, в тому числі при підтримці тих чи інших церков, у війнах, захист воїнами не тільки національних інтересів, але й традиційної релігійної віри, забезпечення військовим духовенством відповідного формування та підтримання на належному рівні “бойового духу” воїнства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ