Рельєф урбанізованих територій Скибових Карпат у межах Турківського району - Дипломная работа

Концентрація населення та промислового потенціалу на території сприяє зміні, а то й докорінному перетворенню природних компонентів та рельєфу цієї території, що часто веде до порушення внутрішніх звязків у геосистемах, виникнення процесів і явищ, які безпосередньо впливають на життя окремих людей. Тому територією дослідження даної роботи обрано частину Скибових Карпат у межах Турківського району. Скибиві Карпати у даному регіоні представлені Верхньодністерськими Бескида займають північно-західну частину Скибових Карпат. Тут переважає низькогірний рельєф із куполоподібними вершинамихребтів, що розчленовані притоками Дністра, Стривігору, Стрию та Бистриці-Під бузької.В межах Турківського району Скибові Карпати займають близько 35 % території. Метою дипломної роботи є встановлення особливостей антропогенної трансформації рельєфу Скибових Карпат Турківського району базуючись на теоретичних засадах антропогенної геоморфології та суміжних дисциплін, літературних джерел і власних польових досліджень, за допомогою запропонованої методики в історичному, аналітичному і прогностичному аспектах.За віком ці відклади, що виражені чорними аргілітами з прошарками пісковиків (спаська світа), відповідають нижній крейді. Верхня крейда починається головнинською світою кременистих мергелів і вапняків з прошарками аргілітів, пісковиків і строкатим горизонтом в основі. Вище залягає потужна (понад 1000 м) стрийська світа, яка охоплює за віком відклади від туронського по датський час включно. Вона являє собою типову флішову товщу часте ритмічне чергування шарів пісковиків, аргілітів і алевролітів. У зовнішній смузі Карпат (Скибовій зоні) фліш був сформований у крейдовому та палеогеновому періодах.В Скибових Карпатах у межах Туріківського району найчастіше панують полярно-морські повітряні маси, в 62-64% протягом року. Вони майже не пропускають вітрів з півночі і північного заходу, спрямовуючи їх вздовж Карпат - до південного сходу, а вітри з південного сходу - до північного заходу. При проходженні через Карпати вітри прориваються перш за все по низькогірних територіях, а також по глибоких поперечних долинах, які утворюють так звані «вітрові коридори». Під впливом радіаційних і циркуляційних процесів та рельєфу на території формується помірно-континентальний клімат із нежарким літом, мякою зимою, теплою осінню та надлишковим і достатнім зволоженням. Тривалість періоду із середньою добовою температурою повітря понад 00 С (теплий період) становить 249-267 днів, загального періоду вегетації - 188-209, періоду активної вегетації - 131-153 дні.Утворились вони під ялиновими і буковими лісами на продуктах вивітрювання корінних порід (пісковиків, глинистих і зрідка мергелистих сланців) так званого карпатського флішу. Зовнішні ознаки і властивості цих ґрунтів досить різні і залежать від характеру грунтоутворюючої породи, умов залягання за рельєфом, висоти над рівнем моря, природної рослинності та ступеня окультурення. На вододілах і крутих схилах, де буроземи утворилися на грубощебенистому елювії Карпатського флішу, вони неглибокі (профіль менше 40-50 см), малогумусовані, грубощебнисті і неоднаково змиті. На терасах і заплавах гірських річок, а також на давно обезлісених масивах, де в сучасний період ґрунтоутворення відбувається під пологом травянистої рослинності, буроземи більш гумусовані, ніж під лісом, в звязку з чим їх називають дерново-буроземними грунтами. Для неї є характерними, передусім, такі основні флористичні елементи: бореальні, або тайгові (ялина (смерека) європейська, сосна звичайна, брусниця, квасениця, ліннея північна, грушанка середня тощо); середньоєвропейські, або зони широколистих лісів (бук звичайний, дуб звичайний, дуб скельний, ялиця біла, граб звичайний, явір, переліска багаторічна тощо); монтанні, або гірські, до яких належать європейські гірські, а серед них і карпатські види, в тому числі деякі ендемічні види (костриця карпатська,фіалка відхилена,королиця круглолиста тощо); понтичні, або степові (типчак борознистий, ковила тощо).Ці морфоструктури представлені гірськими хребтами і ланцюгами, що сформувалися на окремих скибах або покривах. Виділено такі морфоструктури другого порядку: Берегова, Орівська, Сколівська, Парашки, Зелемянки, Рожанки, Покутсько-Буковинська. Скиба є вузькою монокліналлю, ширина якої не перевищує 34 км, а північно-західна частина скиби має блокову будову. На межиріччі Стрию й Опору морфоструктура Рожанки представлена двома пасмами: Високий Верх з вершинами Мінчол Розлуцький (1121.0), Високий Верх (1176.8), Магура(1121.0), Макіївка (933.0м) і північно-східніше-гірським хребтом з вершинами Шимонець (1130.7м), Мала Щебела (1165,0), Стара Щебела (1216.0) Креміженець(1226.0м). У північно-західній частині (від кордону з Польщею до долини р.Стрий) виділяють морфоструктуру Магури Лімнянської-Розлуча, яку долина Дністра розділяє на дві морфоструктури четвертого порядку-Магуро-Лімнянську і Розлуцьку, М.Євромаков (1948) і П.Цись (1962) запропонував називати його Ражанським, тому що південно-східна час

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ ТЕРИТОРІЇ

1.1 Геологічна будова

1.2 Клімат

1.3 Ґрунти, рослинний покрив

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНИЙ РЕЛЬЄФ

2.1 Морфоструктури

2.2 Характеристика геоморфологічних районів Скибових Карпат в межах Турківського району

2.3 Річкові долини

2.4 Геоморфологічні процеси

РОЗДІЛ 3. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА РЕЛЬЄФ

3.1 Історія освоєння території

3.2 Гірничопромисловий рельєф

3.3 Гідротехнічний рельєф

3.4 Зміни форм рельєфу при дорожньому будівництві

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ рельєф карпати геоморфологічний