Рекреаційні ресурси Харківської області, їх географічна характеристика та раціональне використання - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЇХ ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯРобота виконана в Харківському національному університеті ім. Каразіна Міністерства освіти і науки України. Каразіна, завідувач кафедри географічного моніторингу і охорони природи Вернадського, завідувач кафедри міжнародної економіки кандидат географічних наук, доцент Захист відбудеться “15” травня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.03 при Таврійському національному університеті ім.Тому предметна область рекреаційної географії потребує свого розширення, бо виникають нові актуальні напрямки, які потребують подальшого дослідження, наукового обґрунтування, практичного вирішення і розвитку. Отже, існує нагальна проблема наукового обґрунтування, вивчення і раціоналізації використання рекреаційних ресурсів регіону для цілей розвитку рекреаційної індустрії, стосовно до переорієнтації господарського комплексу на збалансований розвиток нових напрямків господарювання, притаманних постіндустріальному суспільству, з огляду на нові законодавчо-правові засади ринкової економіки. Тематика дисертаційного дослідження відповідає вимогам Указу Президента України від 10 серпня 1999 року “Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року”, Регіональній комплексній програмі соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 року. оцінити рекреаційні ресурси РРС Харківської області з урахуванням екологічного стану навколишнього природного середовища; Методологічною основою дослідження є діалектичне розуміння постійного розвитку, співіснування і конкуренції поміж природними і суспільними явищами, що в контексті тематики дослідження переломлюється в площину всебічного пізнання рекреаційних ресурсів відповідно до сучасних соціально-економічних потреб суспільства та удосконалення концепції територіальних рекреаційних систем і визначення ресурсно-рекреаційного потенціалу території стосовно до умов зміни балансу виробничих сил і сучасної спрямованості природокористування.Обсяг і зміст поняття рекреаційних ресурсів залежить від рівня організації рекреаційної діяльності і від того, здійснюється вона в межах одного підприємства відпочинку, рекреаційного району чи рекреаційної галузі в цілому. Для порівняння сутності рекреаційних ресурсів були розроблені матриці ознак, складу і класифікацій рекреаційних ресурсів, завдяки яким намічені декілька способів їх визначення: лише як окремі елементи природного середовища; певні даності (природні, господарські, історичні); певні елементи (природні, природно-технічні, соціально-економічні); геосистеми і їх елементи; комплекси і їх елементи (природні, природно-технічні, соціально-економічні); як складові загальних ресурсів (природних, культурних, соціально-економічних); обєкти і явища (природні, соціально-економічні, культурно-історичні та антропогенної діяльності); засоби задоволення рекреаційних потреб. У загальну структуру рекреаційних ресурсів включено екологічний блок, що викликано сучасним станом навколишнього природного середовища та потребами споживачів рекреаційних послуг, які останнім часом при виборі місць відпочинку все частіше приділяють увагу екологічному стану навколишнього природного середовища в обраному регіоні відпочинку. Вивчено декілька трактувань сутності рекреаційного району, котрі зведено до трьох основних класів: територія, придатна для організації відпочинку і туризму за умов наявності на ній рекреаційних ресурсів природного й антропогенного походження (районування умов і ресурсів рекреації); територія зі спеціалізацією на рекреаційному обслуговуванні (районування окремих спеціалізованих мереж рекреаційного обслуговування і інтегральне економіко-географічне рекреаційне районування); як соціально-географічний об?єкт, виділення якого спирається на позаекономічні підходи, здебільшого соціологічні й соціально-екологічні. В якості показників виступали ресурси природного, природно-антропогенного, історико-культурного та інфраструктурного блоків: 1) площа лісів, га; 2) кількість мінеральних джерел; 3) площа акваторій, га; 4) площа актуальних смуг, га; 5) кількість музеїв; 6) кількість архітектурних памятників; 7) кількість археологічних памятників; 8) кількість біографо-соціальних обєктів; 9) довжина автомобільних шляхів; 10) довжина залізничних шляхів; 11) транспортна доступність території; 12) тривалість сприятливого періоду для літніх і зимових видів відпочинку і туризму, дні; 13) загальна кількість місць в засобах розміщення.Аналіз і опрацювання літературних джерел дало змогу визначити основні методологічні засади дослідження. У методологічній частині роботи викладено розуміння автором обєкту, субєкту і предмета регіональної рекреаційної діяльності. У якості предмету рекреаційної географії найчастіше виступають рекреаційні ресурси та рекреаційні території.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ