Розвиток мисленнєвих стратегій французької філософії ХХ століття, формування некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму. Внесок філософів Ж. Деріда, Ж. Дельоза, М. Фуко в трансформації практик мислення і переосмислення значень концептів.
Аннотация к работе
Інститут філософії імені Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукОфіційні опоненти: - доктор філософських наук, професор Сторіжко Людмила Степанівна, Національний технічний університет України "КПІ" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент кафедри філософії; Захист відбудеться "21" жовтня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті філософії імені Г.С. У дисертації детально проаналізовано тенденції розвитку мисленнєвих стратегій французької філософії другої половини ХХ ст., досліджено формування некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму. В рамках дисертаційного дослідження некласична парадигма мислення розглянута як поліваріантна модель мисленнєвих практик, що знаходить втілення у філософських "техніках": деструкція, деконструкція, реконструкція в розробках Ж. На основі історико-філософського аналізу доведено, що трансформації практик мислення відбуваються шляхом переосмислення значень концептів, котрі постають складовими некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму.Історія філософії свідчить, що формування мисленнєвих практик кожної епохи є складним та суперечливим процесом, чим зумовлюється значний інтерес до даної теми у сучасному філософському просторі. Філософія французького постструктуралізму постає спробою постійних дослідницьких пошуків варіацій складових некласичної парадигми мислення. Некласичні підходи до осмислення реальності у дискурсивних практиках французьких дослідників свідчать про новий напрям філософії другої половини ХХ століття, проголошуючи несуттєвими дуалізми субєкта та обєкта, буття та свідомості, сутності та явища. Історико-філософські колізії наведених підходів аргументують доцільність визначення нового способу філософування за допомогою некласичної парадигми мислення, підкреслюючи актуальність опрацювання саме французької версії її формування. Єрмоленка, які окреслюють ціннісно-смисловий універсум дискурсу за доби глобалізації, вчать "філософувати дискурсом" на прикладі його берлінського варіанту, що надає можливість порівняти французьку та німецьку традицію філософування.У Вступі обґрунтовано актуальність та вибір теми дослідження; проаналізовано ступінь розробленості проблеми; визначено обєкт, предмет; сформульовано мету та завдання; окреслено методологічну і джерельну базу; показано концептуальні положення, які визначаються новизною і виносяться на захист. Аналіз літератури з проблематики наукових обсервацій показав, що у вітчизняній філософії не було в достатньому обсязі здійсненого дослідження, присвяченого формуванню некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму. Некласична парадигма мислення постає як модель трансформації мисленнєвих практик, що слугує вихідною концептуальної схеми філософських "технік": деструкція, деконструкція, реконструкція в розробках французького мислителя, використання яких розкриває провідну роль досвіду філософії постструктуралізму у визначенні нового способу філософування. У третьому підрозділі "Реконструкція деконструктивних практик" визначається напрям реконструкції деконструктивних практик, що порушує чинний порядок бінарних опозицій. Реконструктивна практика філософії відмінності вказує на визначення відмінності думкою, адже саме думка здійснює відмінність.