Реконструкція некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму - Автореферат

Інститут філософії імені Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукОфіційні опоненти: - доктор філософських наук, професор Сторіжко Людмила Степанівна, Національний технічний університет України "КПІ" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент кафедри філософії; Захист відбудеться "21" жовтня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті філософії імені Г.С. У дисертації детально проаналізовано тенденції розвитку мисленнєвих стратегій французької філософії другої половини ХХ ст., досліджено формування некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму. В рамках дисертаційного дослідження некласична парадигма мислення розглянута як поліваріантна модель мисленнєвих практик, що знаходить втілення у філософських "техніках": деструкція, деконструкція, реконструкція в розробках Ж. На основі історико-філософського аналізу доведено, що трансформації практик мислення відбуваються шляхом переосмислення значень концептів, котрі постають складовими некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму.Історія філософії свідчить, що формування мисленнєвих практик кожної епохи є складним та суперечливим процесом, чим зумовлюється значний інтерес до даної теми у сучасному філософському просторі. Філософія французького постструктуралізму постає спробою постійних дослідницьких пошуків варіацій складових некласичної парадигми мислення. Некласичні підходи до осмислення реальності у дискурсивних практиках французьких дослідників свідчать про новий напрям філософії другої половини ХХ століття, проголошуючи несуттєвими дуалізми субєкта та обєкта, буття та свідомості, сутності та явища. Історико-філософські колізії наведених підходів аргументують доцільність визначення нового способу філософування за допомогою некласичної парадигми мислення, підкреслюючи актуальність опрацювання саме французької версії її формування. Єрмоленка, які окреслюють ціннісно-смисловий універсум дискурсу за доби глобалізації, вчать "філософувати дискурсом" на прикладі його берлінського варіанту, що надає можливість порівняти французьку та німецьку традицію філософування.У Вступі обґрунтовано актуальність та вибір теми дослідження; проаналізовано ступінь розробленості проблеми; визначено обєкт, предмет; сформульовано мету та завдання; окреслено методологічну і джерельну базу; показано концептуальні положення, які визначаються новизною і виносяться на захист. Аналіз літератури з проблематики наукових обсервацій показав, що у вітчизняній філософії не було в достатньому обсязі здійсненого дослідження, присвяченого формуванню некласичної парадигми мислення у дискурсі постструктуралізму. Некласична парадигма мислення постає як модель трансформації мисленнєвих практик, що слугує вихідною концептуальної схеми філософських "технік": деструкція, деконструкція, реконструкція в розробках французького мислителя, використання яких розкриває провідну роль досвіду філософії постструктуралізму у визначенні нового способу філософування. У третьому підрозділі "Реконструкція деконструктивних практик" визначається напрям реконструкції деконструктивних практик, що порушує чинний порядок бінарних опозицій. Реконструктивна практика філософії відмінності вказує на визначення відмінності думкою, адже саме думка здійснює відмінність.

Основний зміст дисертації