Реконструктивно-відновна хірургія пошкоджень каркасу грудної стінки та їх наслідків - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України Київська медична академія післядипломної освіти ім.Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, академік АМН та НАН України Шалімов Олександр Олексійович, почесний директор інституту клінічної та експериментальної хірургії АМН України доктор медичних наук, професор Радіонов Борис Васильович, завідувач відділу торакальної хірургії науково-дослідного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України доктор медичних наук Мільков Борис Олегович, професор кафедри факультетської хірургії Буковинської державної медичної академії МОЗ України Захист відбудеться "30" листопада 1998 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім.Навпаки, останніми роками спостерігається збільшення кількості найбільш тяжких травм грудної стінки, які супроводжуються множинними, фрагментованими та двобічними переломами ребер, грудини, реберних дуг, ключиць, лопаток, грудного відділу хребта, важкими руйнуваннями мяких тканин (Вагнер Є.А., Кузьмічов О.П., Перельман М.І., 1985; Шапот Ю.Б., 1986; Голобородько М.К. та співавт., 1994; Shapiro M.I., 1993; Ciraulo D.L. et al., 1994). Для стабілізації каркасу грудної стінки частіше застосовують різні види зовнішньої фіксації, скелетного витягання або пневматичну стабілізацію флотуючої частки грудної стінки. Метою роботи обрано поліпшення результатів хірургічного лікування пошкоджень грудної стінки, їх наслідків та ускладнень шляхом створення раціональної системи діагностики, розробки нових реконструктивно-відновних операцій і застосування мінімально травматичних ендоскопічних втручань. Для виконання цієї мети нами були поставлені такі завдання: - На основі клінічних, морфологічних та патофізіологічних проявів пошкоджень грудної клітки розробити показання та протипоказання до реконструктивно-відновних операцій на кістково-хрящовому каркасі грудної стінки. Проведені дослідження дозволили розробити новий ендоскопічний хірургічний інструментарій для лікування пошкоджень грудної стінки (авторське свідоцтво СРСР на винахід №1618397 від 8 вересня 1990 р.), новий метод хірургічного лікування післятравматичних гнійних деструкцій реберних дуг і грудини (авторське свідоцтво СРСР на винахід №1734713 від 22 січня 1992 р.), а також новий вид реконструктивно-відновних операцій для пластики післятравматичних дефектів грудної стінки (патент Російської Федерації на винахід №2064288 від 28 липня 1996 р.).Виділено 8 груп хворих з різними за характером та важкістю пошкодженями, в тому числі з множинними і фрагментованими переломами ребер (59-26,2%), повними переломами грудини (18-8%), реберних дуг (21-9,3%), пошкодженнями ключиць при переломах ребер (26-11,6%), післятравматичними грижами (16-7,1%) та сторонніми тілами (16-7,1%) грудної стінки, пошкодженнями кістково-хрящового каркасу при колото-різаних пораненнях (28-12,5%) та післятравматичним хондритом і остеомієлітом ребер і грудини (41-18,2%). Відновні операції були виконані у 59 хворих з множинними та фрагментованими переломами ребер, які супроводжувались патологічною рухомістю грудної стінки. Однобічний перелом 3-6 ребер був у 23 (39%), 7-10 ребер - у 22 (37,3%), двобічний 4-14 ребер - у 13 (22%) хворих. у випадках множинних переломів ребер, що супроводжуються флотацією передніх, передньобокових частин грудної стінки, пошкодженням ключиць, грудини, та за відсутності показань до термінової торакотомії послідовно застосовують остеосинтез ключиць, грудини, ребер; Численні варіанти множинних і фрагментованих переломів ребер (за локалізацією, кількістю, числом ліній пошкоджень, сполученням з переломами інших кісток, ураженнями мяких тканин і внутрішніх органів грудної клітки) вимагали індивідуального добору методів фіксації кісткових уламків і стабілізації патологічно рухомої частини грудної стінки.Способи фіксації уламків ребер мають бути визначені індивідуально, але в більшості випадків слід застосовувати комбіновані методи утримання кісткових фрагментів як найбільш універсальні. Повні переломи грудини, які супроводжуються важкими геморагічними ускладненнями, дихальною недостатністю внаслідок переломів інших кісток та флотації грудної стінки, руйнуванням кістки по двох лініях, втратою каркасності грудної клітки по двох вертикальних осях, розвитком несправжньго суглоба, інтенсивним больовим синдромом, підлягають відновленню оперативним шляхом. Показання до нього визначаються не тільки місцевими особливостями перелома ключиць (косі, осколкові, зі зміщенням та діастазом уламків, пошкодженням судин, нервів), але й обтяженим перебігом травми грудної клітки через дихальну недостатність. Відновлення цілостсті реберних дуг застосовується при больовому синдромі, патологічній рухомості відламків і флотації грудної стінки, супутніх діафрагмально-грудних грижах, деформації грудної клітки, яка займає всю реберну дугу.

2. Основний зміст роботи