Регулювання трудової зайнятості населення в умовах реформування економічних відносин - Дипломная работа

Регулювання трудової зайнятості населення в умовах реформування економічних відносин ринок господарювання трудовий зайнятістьДисертаційна робота базується також на результатах досліджень, що було проведено на кафедрі «Управління трудовими ресурсами» Донецького державного університету Міністерства освіти України у 1990-1997 рр. «Прискорення науково-технічного прогресу і підвищення продуктивності праці на промислових підприємствах», №01860099056, «Соціально-економічні, організаційні та технологічні проблеми праці», №01920003973, «Управління працею на промислових підприємствах», №0196V013874. Теоретичною, методологічною і методичною основою проведеного дослідження стали положення економічної теорії, наукові праці вчених-економістів, соціологів, юристів, політологів, філософів, Закони України «Про зайнятість населення», «Про власність», «Про державний бюджет України», Цивільний кодекс України, Кодекс законів про працю, законодавчі акти, постанови Кабінету міністрів України, накази та інструкції Міністерства праці та соціальної політики України, повідомлення та статистичні щорічники Міністерства статистики України, законодавчі акти, урядові рішення та постанови, методичні розробки щодо проблем регулювання трудової зайнятості економічно активного населення в умовах реформування економічних відносин. методичний підхід до розкриття взаємозвязку власності та зайнятості на ринку праці, який полягає у тому, що власність тісно взаємодіє з робочою силою, тому що праця (своя або чужа) є початком будь-якої власності і що зайнятість, яка висловлює сукупність взаємозвязків участі людей у суспільно корисній праці, завжди несе на собі відбиток відносин, безпосередньо обумовлених конкретною формою власності; методичний підхід до оцінки основних концептуальних напрямків функціонування сучасного ринку праці, що включає розгляд сутності, позначення позитивних сторін та критичний аналіз найбільш розповсюджених у економічній науці трактовок причин безробіття, огляд альтернативних доводів економістів - представників різних напрямків - у поясненні своїх поглядів на економічну роль держави у вирішенні проблем зайнятості та безробіття та обгрунтування свого бачення сучасного ринку праці як невідємної складової частини ринкової економіки у цілому, проблеми якої повинні вирішуватися комплексно, у сполученні з загальними засобами, що орієнтовані на стабілізацію та економічне зростання; обгрунтування необхідності внеску відповідних коректив у методику розрахунку рівня реєстрованого безробіття, таких як урахування показників: сила (ступінь) тісноти трудових зв?язків між містами та передмістями, норми, що дозволять визначити статус осіб, які не припинили трудові стосунки з підприємствами, що відправили їх у безтермінову відпустку, проведення санації усіх робочих місць та ін., і в методику розробки державної та регіональної програм зайнятості населення, де пропонується враховувати показники рівня використання виробничих потужностей: а) динаміка виробництва промислової продукції; б) питома вага збиткових підприємств у промисловості; загального обсягу інвестицій: а) питома вага власних коштів підприємств у загальному обсязі інвестицій; б) інвестиційна активність вітчизняного недержавного сектору економіки; в) участь іноземного капіталу; коефіцієнт природного руху населення та ін., що дозволять дійти узгодженості трудової та демографічної статистики й тим самим дати реальну картину соціально-економічних показників ринку праці в Україні;Він виявляється в падінні темпів виробництва, скороченні інвестицій, розладнанні фінансової системи, зниженні фондоозброєності праці, збільшенні кількості підприємств, що стали банкрутами, нарощуванні інфляційних процесів, зниженні кількості та якості продукції та таке інше. Ускладнені політичною та демографічною ситуацією ці негативні процеси тягнуть за собою високі соціальні витрати: зростання кількості незайнятого працездатного населення, інтенсифікацію процесу вивільнення робітників, різку зміну можливостей трудящих у виборі місця роботи, дисбаланс між територіальною потребою та пропозицією робочої сили, незадоволення потреби підприємств у робітниках певних професій та фахів, а громадян - у робочих місцях, масове безробіття та ін. Насамперед тому, що Україна має специфічний шлях розвитку, бо попередня командно-адміністративна система ігнорувала ряд економічних законів і ринкових регуляторів економіки, недооцінювала роль приватної та інших недержавних форм власності й видів зайнятості, тобто скерувала ступінь економічної свободи і мотивації до праці. Таким чином, незначна спроможність ринку праці до саморегулювання, зберігання вкрай навантаженої ситуації на вітчизняному ринку робочої сили потребують удосконалення досі використовуємих активних і пасивних методів державного регулювання трудової зайнятості економічно активного населення.