Регулювання шлюбно-сімейних відносин у міжнародному приватному праві - Курсовая работа

Саме у світі шлюб користується охороною і заступництвом закону лише за укладанні його із дотриманням встановлених правом умов і форм, які передбачають наявність особистих і правових і обовязків подружжя (як щодо одне одного, і стосовно дітям). І саме оскільки шлюбно-сімейні відносини притаманні будь-якій державі, їх законодавче регулювання складає базу загальновизнаних принципів міжнародного права, увязнених у міжнародні правові акти. До шлюбно-сімейних відносин в міжнародному праві відносять питання укладення та розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, визначення режиму майна між подружжям, регулювання аліментних зобовязань, усиновлення та повязані з ними інші питання (наприклад, взаємини в прийомній сімї) за умови, що зазначені відносини мають міжнародний характер. Характеризуючи область шлюбно-сімейних відносин, не можна не відзначити відмінні ознаки, як переважання в кожній державі правових норм, що мають свої давні історичні та релігійні коріння, наявність звичаїв, традицій, правил ввічливості, моральних і побутових норм, одним словом, всі ті соціальні регулятори, які відображають специфіку кожної народності і певної спільноти людей. Отже, у сфері міжнародного приватного права регулювання шлюбно-сімейних відносин посідає виняткове місце у звязку зі значними розбіжностями внутрішнього матеріального права різних країн.8) підкреслюється: "Сімейні відносини повинні охоплювати споріднені звязки за походженням, шлюб, властивість і родинні звязки по бічній лінії. Відносини, які мають наслідки, аналогічні шлюбу та інших сімейних відносин, повинні тлумачитися згідно з правом держави, суд якої розглядає справу". Прийнято ухвалу, що шлюб - це юридично оформлений добровільний союз чоловіка та жінки, спрямований на створення сімї і презюмирующє спільне співжиття з веденням спільного господарства. У законодавстві деяких держав особливо виділяються "іноземні" (між іноземцями) і "змішані" (між іноземцями і власними громадянами) шлюби. Німецький законодавець враховує, що іноземне право (статут місця скоєння шлюбу або статут наслідків шлюбу) може інакше вирішувати це питання і включати в поняття "шлюб" тимчасове співжиття, яке не є браком з точки зору німецького матеріального права.Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин з наявністю іноземного елемента в різних правових системах здійснюється як нормами сімейного (наприклад, Сімейний кодекс України, Сімейний кодекс Російської Федерації), так і цивільного законодавства (Німецьке цивільне уложення, Французький цивільний кодекс). У країнах Східної Європи шлюбно-сімейні відносини регулюються спеціальними законами, зокрема, у Чехії, Угорщині, Польщі. У країнах англосаксонської правової сімї важливе місце у регулюванні шлюбно-сімейних відносин має правовий прецедент, хоча, зокрема, у Великобританії існують окремі законодавчі акти з питань шлюбу та сімї (наприклад, Закон про дітей 1989 р., Закон про опіку над неповнолітніми 1971 р.), у США шлюбно-сімейні відносини регулюються також законодавчими актами окремих штатів, застосовуються однакові закони, що прийняті у багатьох штатах (Закон про шлюб і розлучення 1970 р., Закон про шлюбний договір 1983 р.). В Україні колізійні норми у сфері шлюбно-сімейних відносин передбачені розділом ІХ «Колізійні норми сімейного права» Закону України «Про міжнародне приватне право», розділом VI «Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства» Сімейного кодексу України [4]. Так, Україна приєдналася до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном [5]; Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобовязань про утримання [6]; Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей [7]; були ратифіковані Європейська конвенція про здійснення прав дітей [8]; Конвенція про контакт з дітьми (ETS № 192) [9], Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми [10].Особи, які бажають укласти такий шлюб, зобовязані одержати в компетентних органах підтвердження дотримання передбачених законом умов вступу в шлюб (Великобританія, Італія, Польща): "Шлюб за кордоном двох португальців або португальця (португалки) і іноземки (іноземця) може бути здійснений... перед служителями католицького культу; у будь-якому випадку шлюбу повинна передувати процедура публікацій. Японський законодавець враховує, що в одній державі може діяти декілька правових систем по відношенню до різних груп населення: "Якщо особа є громадянином країни, де застосування тих чи інших правил залежить від статусу її громадян, правом його країни громадянства є право, визначене згідно з нормами цієї країни, або, якщо їх немає, право, з яким особа найбільш тісно повязане... У ряді країн допускаються шлюби з обмежено дієздатними особами: у Чехії повна недієздатність виключає можливість укладення шлюбу, але особа з обмеженою дієздатністю може вступати в шлюб з д

Зміст

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика шлюбно-сімейних відносин в міжнародному приватному праві

1.1 Поняття та особливості шлюбу у міжнародному приватному праві

1.2 Джерела колізійного регулювання сімейних відносин за участю іноземного елементу

Розділ ІІ. Основні колізійні проблеми шлюбно-сімейних відносин в міжнародному приватному праві

2.1 Колізійні питання укладення шлюбу

2.2 Колізійні питання розірвання шлюбу та визнання його недійсним

Висновки

Список використаних джерел