Регулювання праці жінок - Курсовая работа

Розбудовуючи демократичну правову державу, Україна на конституційному рівні проголосила названі принципи і розробляє на їх основі відповідне законодавство, яке гарантує і має забезпечувати рівні права і можливості жінкам та чоловікам відповідно до основних прав та свобод людини. Адже на сьогоднішній день дуже важко жінкам поєднувати працю з материнством, хатньою роботою. Хоча і законодавчо закріплені основні аспекти охорони праці жінок (особливий порядок надання відпусток, гарантії при прийнятті на роботу, обмеження праці жінок у нічний час, перелік робіт на яких забороняється праця жінок, та інші), але в дійсності, вони не реалізовуються. Сьогодні жінки складають більше половини населення України, і наша держава повинна зробити все можливе для поліпшення їх становища у суспільстві. Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, активну роль і місце жінок у виробництві та в громадському житті, виявляючи турботу про охорону материнства й дитинства, законодавство про працю встановлює додаткові гарантії і пільги для жінок, зайнятих у суспільному виробництві.Законодавство передбачає суттєві гарантії працевлаштування жінок, які мають малолітніх дітей, гарантії при звільненні з роботи за ініціативою власника, але на сьогодні таких заходів недостатньо. Надане право вибору членам родини за бажанням отримувати відпустки по догляду за дитиною (батькові, бабі, діду та ін.), розроблені нові списки виробництв, професій і робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, розроблені норми максимально припустимих фізичних навантажень для жінок. 184 КЗПП України забороняється відмовляти жінкам при прийомі на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, повязаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. 184 КЗПП України не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (в деяких випадках до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, окрім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обовязковим працевлаштуванням[4,60]. Відповідно до ст.5 цього закону держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо влаштування на роботу працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, і перш за все, жінкам, які мають дітей віком до шести років, одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів (вік дітей-інвалідів не вказано).14 Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод” - здійснення прав і свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження тощо.) Однак, на практиці ситуація є іншою. Такі оголошення з вказівкою бажаної статі працівника зявляються в газетах, журналах з працевлаштування і на сайтах з працевлаштування в Інтернеті, так само, як і в приватних рекрутингових фірмах, агенціях з працевлаштування і державних центрах зайнятості. 17 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, де вказано, що роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей [10,5]. Інша широко поширена серед роботодавців практика, що заважає жінкам в повній мірі використовувати рівні з чоловіками можливості на ринку праці, - дискримінація, що базується на сімейному стані та родинних обставинах. Проте дещо з цієї інформації (але не все) роботодавці мають знати перед тим, як прийняти жінку на роботу, для того, щоб, згідно з українським законодавством, не призначати жінок, що мають малолітніх дітей або дітей-інвалідів, на деякі роботи (ст.Здійснення цих прав забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіком можливостей у здобутті освіти і професійної підготовки, у праці, винагороді за неї, просуванні по роботі, у громадсько-політичній і культурній діяльності; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоровя жінок, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства тощо [5,35]. Трудовий договір з вагітною жінкою і жінкою, яка має дітей віком до трьох років, а також з одинокою матірю за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда укладається на загальних підставах.

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи правового регулювання праці жінок

1.1 Правове регулювання праці жінок

1.2 Проблема працевлаштування жінок в Україні

2. Гарантії при влаштуванні на роботу жінок

2.1 Гарантії при влаштуванні на роботу

2.2 Гарантії для жінок при припиненні трудових відносин

2.3 Проблеми охорони праці жінок. Робота в нічний час, в шкідливих умовах

Висновки

Список використаних джерел та літератури праця жінка трудовий працевлаштування