Встановлення паспортно-візового режиму - один з напрямків регулювання міжнародних туристичних міграцій у II Речі Посполитій. Політика польської держави щодо полегшення перебування учасників екскурсій в безпосередній близькості від державного кордону.
При низкой оригинальности работы "Регулювання міжнародного туризму в II Речі Посполитій (1918-1939 рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Особа, яка хотіла перейти державний кордон у пункті пропуску, зобовязувалася предявити контролюючим органам проїзний документ, яким у випадку туристичної поїздки був закордонний паспорт. У прикордонній зоні, яка була продовженням прикордонної смуги вглиб території, розташованої на відстані від 2 до 4 км від кордону, заборонялося перебувати поза присадибними територіями в нічний час з 22.00 до 4.00. Статус прикордонного району поширювався на повіти, що перебували в 30-кілометровій зоні від кордону, а також на гміни сусідніх повітів, які не мали безпосереднього контакту з кордоном, але розташовувалися в 30-кілометровій зоні від неї. З метою полегшення перебування учасників екскурсій в безпосередній близькості від державного кордону Головна рада Польського краєзнавчого товариства звернулася до Міністерства внутрішніх справ з пропозицією дозволити перебування як в прикордонних районах, так і в прикордонній зоні учасникам екскурсій, організованих відділами товариства, за умови, що екскурсоводами у цих групах будуть члени товариства [5, с. Кожен, хто тимчасово перебував на території прикордонного району та в прикордонній зоні, повинен був мати посвідчення особи або закордонний паспорт, а також довідку про місце реєстрації або дозвіл на право перебування на цій території.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
