Регуляція навчально-пізнавальної діяльності: соціально-філософський аналіз - Автореферат

Харківський університет повітряних сил ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукУ дисертації на базі міждисциплінарного підходу досліджено феномен регуляції навчально-пізнавальної діяльності студентів в умовах інноваційної освітньої моделі. Визначено складові механізму регуляції навчально-пізнавальної діяльності в інноваційній моделі освіти, які відбивають складну діалектичну єдність керованих і некерованих процесів у ході навчання, вільних та детермінованих вчинків субєктів навчально-пізнавальної діяльності, взаємодію духовних та тілесних аспектів спілкування її субєктів. Предложено авторское определение понятия регуляции учебно-познавательной деятельности как социально обусловленного воздействия на организацию и ход творческого процесса учебно-познавательной деятельности, которое инициирует процесс самоорганизации и саморазвития ее субъектов в условиях неопределенности ее результатов и выражается в единстве механизмов внешнего воздействия и самоорганизации. В качестве социокультурных регулятивных средств учебно-познавательной деятельности были рассмотрены компоненты социокультурной образовательной среды: традиции и инновации, ценности и идеалы, ценностные ориентации и позиции субъектов учебно-познавательной деятельности в учебном процессе, содержание учебно-познавательной деятельности. В работе определены основные компоненты механизма регуляции учебно-познавательной деятельности студентов в инновационной модели образования, которые отражают сложное диалектическое единство управляемых и неуправляемых процессов в ходе учебной деятельности, свободных и детерминированных поступков субъектов учебно-познавательной деятельности, взаимодействие духовных и телесных аспектов общения.У цьому контексті навчально-пізнавальна діяльність наповнюється новим змістом, набуває самостійного, творчого характеру, що знайшло відображення в нових педагогічних, психологічних, соціологічних концепціях і прикладних дослідженнях. Але розвиток особистості студента, як головна мета вищої освіти і результат навчально-пізнавальної діяльності, не може бути жорстко регламентованим і програмованим. Процес управління навчально-пізнавальною діяльністю вимагає більш динамічних, гнучких і толерантних методів, що обумовлено складністю і варіативністю навчально-пізнавальної діяльності. Отже, ми маємо справу з особливою формою управління, що спрямована на оптимізацію навчально-пізнавальної діяльності та ініціювання процесів її самоорганізації. З огляду на зазначену проблему, питання, що повязані з регуляцією навчально-пізнавальної діяльності студентів у системі субєкт-субєктних відносин у сучасній науковій, і зокрема філософській літературі не набули достатнього висвітлення.У першому розділі “Філософсько-методологічний аналіз феномену регуляції навчально-пізнавальної діяльності” розкрито специфіку навчально-пізнавальної діяльності в контексті загальнолюдської діяльності, визначено її зміст, структуру, природу; надана характеристика субєктів навчально-пізнавальної діяльності; визначені методологічні засади дослідження феномену регуляції. У підрозділі 1.1 “Соціальна природа та зміст навчально-пізнавальної діяльності” на підставі діяльнісного підходу визначено категорію навчально-пізнавальної діяльності як історично, культурно і соціально зумовленої універсальної форми діяльності, у процесі якої здійснюється розвиток, самовизначення і самореалізація особистості. Але і в першому, і в другому випадках наявна нормативна регуляція навчально-пізнавальної діяльності, яка здійснюється як в умовах міжособистісного спілкування субєктів, у процесі їх співтворчості, так і в умовах, що не передбачають безпосереднього впливу викладача на навчально-пізнавальну діяльність студентів (у віртуальному спілкуванні). Яценко, визначено поняття регуляції навчально-пізнавальної діяльності як соціально обумовлений вплив на організацію і хід творчого процесу навчально-пізнавальної діяльності в умовах невизначеності її результатів, що ініціює процес самоорганізації і саморозвитку її субєктів і виявляється в єдності механізмів зовнішнього впливу та самоорганізації. У підрозділі 2.1 “Соціокультурний та історичний контекст навчально-пізнавальної діяльності” зазначено, що регуляція навчально-пізнавальної діяльності базується на соціокультурних передумовах управління, на соціальній природі самої навчально-пізнавальної діяльності, що виявляється у діалектиці окремого і цілого, індивідуального і колективного, особистісного і формального, цілеспрямованості й волевиявлення.У рамках дисертаційного дослідження було отримано такі результати: Виявлено особливості навчально-пізнавальної діяльності як специфічної форми загальнолюдської діяльності. Встановлено, що структура навчально-пізнавальної діяльності діалектично поєднує такі елементи, як творче і репродуктивне, вільне і детерміноване, випадкове і необхідне, стихійне і кероване, субєктивне й обєктивне, індивідуальне і колективне.

2. Основний зміст дисертації