Регуляторні механізми реалізації екологічної політики на регіональному рівні у контексті забезпечення їх стійкого розвитку - Статья

В статті приділено увагу дослідженню чинних механізмів екологічного управління. Проведений аналіз доводить, що ситуація у сфері природоохоронної діяльності на регіональному рівні набуває рис, що наближують Україну до стандартів міжнародного співтовариства.Межі допустимого впливу економіки (виробництва) на природне середовище є найважливішою складовою «необхідних умов» життєвого виміру екологічного імперативу. Ці межі повинні визначатися здатністю природи відтворювати умови, придатні для проживання людей, збереження біорізноманіття та ведення господарства. Тобто природне середовище повинне зберігати можливість здійснювати нормальний кругообіг речовин і енергії, а економіка повинна зберігати можливість відтворення основних виробничих елементів - робочої сили в середовищі її існування, знарядь праці в середовищі їхнього функціонування та предметів праці в середовищі відновлення природних ресурсів. Межі допустимого впливу економіки на природу будуть визначатися можливістю відновлення робочої сили, засобів праці, умов їхнього функціонування та первинного предмета праці в певних умовах відновлення природних ресурсів. Слід відзначити вагомі здобутки в дослідженні різнопланових теоретичних і практичних проблем щодо управління регіональним розвитком в умовах невизначеності та її впливу на стан екологічної безпеки регіонів, які представлені в наукових працях О. І.Визначальна роль має належати структурним змінам в економіці країни, спрямованим на підвищення ефективності функціонування реального сектору виробництва та інфраструктури, структурної перебудови товарного виробництва в напрямку його екологізації та інноваційно-орієнтованого розвитку, зміцнення ролі інфраструктури, у тому числі-екологічної в національному господарстві. У контексті прояву потенціалу ринкових механізмів щодо розвитку сучасного природокористування чільне місце повинні зайняти як модерні економічні інструменти, серед яких продаж квот і прав на забруднення, екологічне страхування, міжнародна й національна системи екологічного маркування та сертифікації тощо, - так і вже традиційно перевірені, наприклад система «застава - повернення» як механізм зниження надходження відходів у навколишнє середовище за рахунок їхньої масової утилізації й ін. Як відомо, до функцій регіонального рівня управління охороною довкілля належить вирішення таких питань: регулювання використання природних ресурсів місцевого значення; визначення нормативів забруднення природного середовища; упровадження економічного механізму природокористування; проведення моніторингу й обліку обєктів природокористування і забруднення довкілля; проведення державних екологічних експертиз; здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства; визначення та реалізація інвестиційної політики; інформування населення й зацікавлених підприємств, установ і організацій про екологічні питання [1]. До цих механізмів слід віднести систематичне інформування громадян про стан навколишнього природного середовища у конкретному регіоні та в державі в цілому, дані про існування забруднених територій [3]. Формування екологічної свідомості залежить від інформації, яку має людина щодо стану навколишнього природного середовища, його змін, та політики державних органів влади в певному регіоні.Встановлено, що сучасна управлінська практика напрацювала достатній набір механізмів реалізації завдань екологічної політики на регіональному рівні: економічний механізм екологічного регулювання (збори за використання природних ресурсів і забруднення довкілля, податкові пільги, система фінансування природоохоронних заходів, механізм відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення відповідного законодавства); організаційний механізм (екологічний аудит, укладання угод під державні гарантії, інформаційна інфраструктура, екологічна освіта й виховання тощо); адміністративний механізм (екологічна експертиза, екологічна стандартизація та нормування, ліцензування природокористування й природоохоронної діяльності, екологічний контроль і нагляд, ін.); механізм правового регулювання екологічних відносин.