Регулятивність наукових текстів Івана Огієнка - Статья

Регулятивність наукових текстів Івана ОгієнкаIt was proved in succession the insertion of regulative units in the logically regulated text renders the addressee attention, deautomation and scientific information perception intensity, its maximization and usefulness more active. Будь-який текст має адресанта й адресата, зорієнтований на їхній діалог, а отже, характеризується загальною ознакою, що визначає всі інші, комунікативністю. Огієнка фіксуємо образні знаки епітети: І це [орієнтація на чужий правопис] було сумним явищем нашої культури; ... власне з часу заведення української школи в 1917 р. розпочинається унормування українського правопису вже в поважних розмірах,порівняння: Наша рідна мова це найцінніша перлина, якою ми володіємо...; Кожна мова на обидва боки є ніби мостом до мови сусідньої, метафори:. вона [етимологічна система Максимовича] буйно розцвіла в Галичині; ... світла незабутня праця цього вченого гуртка київських друкарів так і по-лишилася «недоспіваною піснею» ідеї соборної України, метонімії: На жаль, і Академія наук у Києві, а особливо Наукове товариство у Львові мало зрозуміли велике значення повного Словника живої української мови...; До останнього часу Європа зовсім не знала нашої мови, бо вона цікавиться звичайно тільки мовами державними, персоніфікації: Українська мова не любить довгих слів і скорочує ЇХ; Жива народна мова ніколи не йде в ногу з мовою літературною ця остання все далеко випереджує її, перифрази: Батьком нового українського правопису став О. Огієнко використовує і фігури накопичення, що будуються на основі повторів того самого слова чи однорідних мовних одиниць: полісиндетон: Українцям прийшлося тоді боронити свою старобатьківську віру од нападу і унії, і католицизму, і соцініанства, і кальвінізму, і од іншого такого, що сунуло тоді на Вкраїну, анафору: Цензура старанно пильнувала і ревним оком доглядала, аби не проскочила «зайцем» якась українська книжка Цензура шматувала наші книжки, крепко забороняла вживати слів «Україна», «українець», виправляла їх завше на «Малороссія», «малороссъ», анадиплозу: ... скрізь, по всьому словянському миру запанував той правопис, що подав його Смотрицький. З усього розмаїття вставних слів автор передовсім обирає ті, що вирізняються гіпотетичною та констатувальною модальністю: В якому саме значенні вжито тут слово Україна, трудно сказати, може, так названо граничну переяславську землю; але не виключено, що тут це назва й ширша й землі київської; Звичайно, це вже приклади занечищення мови, а не її збагачення, слугують засобом звязування думок, логічного викладу матеріалу: Українська мова своєю милозвучністю помітно виділяється серед мов слов ’янських; вона надзвичайно гнучка, а це й робить її милозвучною та дуже придатною, між іншим, до віршування; Отож, наша мова здавна звалася мовою руською, тепер ми її звемо українською,указують на джерело повідомлення: ... він над давніми е та о, що перейшли на і, ставив дашка чи «французскую кровельку», як говорив сам Максимович: втекали, жалобно; Не знаємо також, чи їздив Беринда на Афон, як пише про це Борецький; скоріше, що не їздив, бо в цей час був він дуже зайнятий виданням «Толкованія на Апокалипсис».