Регматогенне відшарування сітківки, не ускладнене та ускладнене розвинутими стадіями проліферативної вітреоретинопатії (патогенез, діагностика, клініка, хірургічне лікування) - Автореферат

ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ ім. Регматогенне відшарування сітківки, не ускладнене та ускладнене розвинутими стадіями проліферативної вітреоретинопатії (патогенез, діагностика, клініка, хірургічне лікування)Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Пасєчнікова Наталія Володимирівна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Дмитрієв Сергій Костянтинович, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України, керівник відділу хірургічного лікування катаракти доктор медичних наук, професор Панченко Микола Володимирович, Харківський державний медчний університет МОЗ України, професор кафедри офтальмології доктор медичних наук, професор Петруня Андрій Михайлович Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри офтальмології Захист відбудеться “23 ”травня ”2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім.В основі патогенезу РВС лежить розрив, після формування якого у порожнину склоподібного тіла потрапляють клітини пігментного епітелію сітківки, подальша трансформація яких у фібробласти з наступним синтезом колагену і фіксацією його на поверхні сітківки приводить до розвитку головного ускладнення РВС - проліферативної вітреоретинопатії (ПВР) [Ryan S.J., 1985; Glaser B.M. et al. Випадки тільки з наявністю клітин пігментного епітелію у вітреальній порожнині (стадія А), формуванням рубцевих змін краю розриву (стадія В), розвитком поодиноких фіксованих складок сітківки (стадія СР 1 - 3 тип 1,2) відносяться до РВС, не ускладненого розвинутими стадіями ПВР. Прогресування проліферативних змін, проявами яких є розвиток множинних фіксованих зморшок сітківки, що розташовані позаду від екватора (стадія СР 4 - 12, тип 2) і попереду від нього (стадія СА 1-12, тип 4,5) відносяться до РВС, ускладненого розвинутими стадіями цього процесу [Machemer R. et. al., 1991]. Незважаючи на удосконалення технологій хірургічного лікування, прилягання сітківки у випадках, не ускладнених розвинутими стадіями ПВР, після першої операції складає 76 - 88%, а при наявності цього ускладнення не перевищує 60 - 75% [Koerner F., 1995; Ishida M. et. al., 1996; Scott I.U. et. al., 2003; Бочаров В.Е. із співавт., 2005; Рубан А.Н. Предмет дослідження: морфологічна будова сітківки і склоподібного тіла кролів, стан моноцитарно-макрофагальної системи, аутосенсибілізації до антигенів сітківки та судинної оболонки, морфологічна будова ЕРМ, видалених підчас інтравітреальних втручань, фактори, що визначають післяопераційну гостроту зору, фактори, що визначають розвиток ЕРМ у післяопераційному періоді, положення ЗГМ, методики інтраопераційної візуалізації очного дна, ефективність втиснень склери та інтравітреальних втручань.Клінічну картину очного дна оцінювали таким чином: I - локальна припіднятість сітківки з або без ЕРМ в задньому полюсі, максимальною площею до 3 дисків зорового нерву (ДЗН); II - ЕРМ площею понад 3 ДЗН, відшарування сітківки, яке охоплює весь задній полюс; III - васкуляризована ЕРМ площею понад 3 ДЗН, майже тотальне відшарування сітківки; IV - тотальне відшарування сітківки з ЕРМ, що вкриває весь задній полюс, інтраретинальний фіброз. I групу склали 211 хворих (216 очей), пацієнти з РВС, не ускладненим розвинутими стадіями ПВР (ПВР в стадії А, В, СР 1-3 тип 1,2), яким виконувалися втиснення склери. III група - 230 хворих (237 очей), пацієнти з РВС, ускладненим розвинутими стадіями ПВР, яким були виконані інтравітреальні втручання. Таким чином, починаючи з 4 тижня досліду, стало формуватися тотальне відшарування сітківки - 3 (12,5%) ока, на 6-му тижні вже у більшості випадків - 14 (60,7%) очей відшарування було тотальним, а через 8 тижнів у всіх випадках офтальмоскопувалося тотальне РВС, ускладнене ПВР. Вивчення результатів втиснень склери у 211 хворих (216 очей) показало, що достовірно частіше ускладнення раннього післяопераційного періоду, спостерігалися у пацієнтів з вихідним увеальним синдромом - 39 (84,8%) очей (ч2=21,21, р=0,0000) і у випадках, де транссклеральна кріоретинопексія проводилася протяжністю більше 2 квадрантів - 29 (44,6%) очей (ч2=9,62, р=0,0019).Розроблено нову модель регматогенного відшарування сітківки, ускладненого ПВР, яка за терміном формування, клінічними і морфологічними змінами максимально наближена до процесів, які спостерігаються в оці хворого. Встановлено, що у пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки спостерігається порушення в системі природної резистентності організму, яке виявляється зниженням фагоцитарної активності моноцитів/макрофагів в 2,3 рази і може сприяти розвитку хронічних запальних процесів в організмі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ