Способи вегетативного розмноження рослин. Розмноження поділом куща, нащадками, горизонтальними, вертикальними та повітряними відводками, окуліруванням, живцями та щепленням. Метод культури клітин. Регенерація органів у рослин шляхом репродукції.
Регенерація (від пізньолат. regeneratio - відродження, відновлення) в біології - відновлення організмом втрачених або пошкоджених органів і тканин, а також відновлення цілого організму з його частини. Термін «регенерація» запропонував в 1712 році французький вчений Р. Реомюр. Регенерація спостерігається в природних умовах, а також може бути викликана експериментально. Не втрачається здатність до регенерації відсутніх тканин і органів за рахунок практично будь-якої ділянки рослинного організму. Вегетативне розмноження здійснюється шляхом розвитку нових особин з вегетативних органів або їх частин, іноді з особливих утворень, що виникають на стеблах, коренях або листках і спеціально призначених для вегетативного розмноження.Регенерація у рослин може відбуватися на місці втраченої частини (реституція) або на іншому місці тіла (репродукція). Регенерація (реституція та репродукція) може походити як від материнської частини рослини, так і від відокремленої його частини. Звідси випливає і надзвичайно поширена у рослин мерістична мінливість в кількості певних органів або їх частин (наприклад, кількість листків, кількість квіток, пагонів, кількість листочків листка або пелюсток і тичинок квітки і т. д.). Звідси у рослини в наявності легкий шлях поповнення втрачених органів або їх частин шляхом новоутворення їх в іншому місці тіла рослини; у тварин же для заповнення втраченого органу залишається майже виключно один шлях - відновлення з того самого місця, де сталася втрата. Саме внаслідок відсутності або слабкого прояву метамерності розвитку у тварин (особливо у вищих) у них, як правило, відсутні закладення органів, що нормально не розвиваються, причому саме такі, які в онтогенетичному розвитку можуть бути стимульовані до росту.В основі вегетативного розмноження рослин лежить широко розповсюджена в них здатність до регенерації, тобто до відновлення втрачених органів чи частин або взагалі до розвитку з окремих ділянок тіла знову всієї рослини. При цьому нові особини утворюються з коренів, стебел або листків батьківського організму. У грибів, мохів, селагинелл в найпростіших випадках вегетативне розмноження полягає в тому, що старі частини таллома або пагона відмирають, а більш молоді гілки його при цьому відокремлюються і стають самостійними. Крім того, у деяких з цих вищих спорових рослин вегетативне розмноження відбувається за допомогою, так званих виводкових бруньок - придаткових бруньок на листках, які, відпадають з материнської рослини, проростають і дають початок новим особинам. Найбільш широко поширене у рослин, які мають насіння, вегетативне розмноження за допомогою кореневищ, надземних повзучих пагонів, які вкоріняються, цибулин, придаткових бруньок на коренях.Ближче всього до природного вегетативного розмноження стоїть розмноження поділом кущів, вживане нерідко у різних декоративних травянистих багаторічних (примули, маргаритки, рудбекії, флокса, дельфініума та ін.), рідше у деяких багаторічних овочевих рослин (шніт-цибулі, цибулі-батун, щавлю, ревеню) і у деяких чагарників і дерев. Дорослу рослину виймають з горщика, звільняють її від грунту, розрізають гострим ножем на окремі частини так, щоб на кожній обовязково були ростові бруньки (Рис.До поділу кущем близько стоїть розмноження нащадками, тільки тут при відділенні дочірніх рослин материнська рослина не витягується з землі. Цей спосіб застосовується у різних чагарників і дерев, які утворюють з додаткових бруньок на коренях кореневі нащадки (Рис. Так розмножують малину, ожину, сливу, вишню, черемху, обліпиху і ін. 3), розмножують суницю і полуницю; у них відокремлюють і пересаджують молоді рослинки, що розвинулися на повзучих надземних пагонах.При розмноженні стебловими нащадками материнська рослина сама, без жодного впливу людини, дає пагони, які укоріняються, а при розмноженні відводками її змушують зробити це. Гілки рослини пригинають дугоподібно до землі й засипають їх зазвичай так, щоб верхівка пагона залишилася над землею. Через деякий час на ділянці гілки, засипаної землею, зявляються придаткові корені, після чого відводок можна пересадити на інше місце. Укоріненню сприяє надрізання гілки, яка відводиться: воно ускладнює рух пластичних речовин, сприяє їх скупченню у місцях надрізу і більш швидкому утворенню кореня, і нових пагонів. Гілки від товстих стовбурів «відводять», підвязуючи до них горщик, випиляний збоку і наповнений землею, в яку вони пускають коріння.Живцем називають відрізок якого-небудь вегетативного органу, який служить для розмноження, як правило, штучного, тобто живець в буквальному сенсі відрізають від материнської рослини. При живцюванні використовуються частини рослини, здатні за певних умов відновлювати коріння (на стеблах), або бруньки (на корінні), або бруньки і коріння (на листках). Живці можуть бути стеблові або побігові (як у кімнатній герані, смородини, верби, тополі), листкові (як у бегоній), кореневі (як у кульбаби, іван-чаю, малини). Зеленими живцями розмножують агрус, вишню, сливу, айву, обліпиху, маслину, декоративні ча
План
ЗМІСТ
1. Вступ
2. Регенерація рослин
3. Способи вегетативного розмноження рослин.
3.1 Розмноження поділом куща
3.2 Розмноження нащадками
3.3 Розмноження відводками
3.4 Розмноження живцями
3.5 Розмноження щепленням
3.6 Метод культури клітин
Висновки
Література
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
