Регіональний гідролого-екологічний аналіз руслових процесів - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наукВиконані дослідження процесів руслоформування дозволили встановити критеріальні залежності щодо оцінки вертикальних і горизонтальних руслових деформацій та руслоформуючих наносів. Здійснено науково-методичне обгрунтування рекомендацій і заходів щодо покращення умов руслоформування на річках України. Сформулированы теоретические основы гидролого-экологического анализа русловых процессов с выделением иерархии их факторов и разработки структуры этого анализа. Проведена классификация русел указанных рек по их устойчивости с учетом указанных условий. Проведена оценка влияния руслоформирующих расходов воды на горных реках, разработана классификация паводков на горных реках по условиям проявления русловых процессов, выявлена интенсивность русловых деформаций, проанализированы экологические и социально-экономические последствия прохождения активных паводков, разработана система мониторинга русловых процессов (МРП) для горных рек, предложены рекомендации по реализации противопаводковых мероприятий в бассейне р.Тиса.Основними завданнями, які вирішувались для досягнення вказаної мети, є наступні: обгрунтування і формулювання теоретичних основ гідролого-екологічної оцінки руслових процесів з виділенням ієрархії їх чинників та розробки структури гідролого-екологічного аналізу цих процесів; Розроблені у роботі методи гідролого-екологічного аналізу руслових процесів базуються і розвивають, з одного боку, теоретичні підвалини і підходи ерозійно-акумулятивного вчення про руслові процеси (М.І. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних та методичних основ регіонального гідролого-екологічного аналізу руслових процесів і містить наступні положення: - на основі ерозійно-акумулятивного вчення про руслові процеси запропоновані нові структури чинників процесів руслоформування, екологічного руслознавства та гідролого-екологічного аналізу руслових процесів; запроваджені нові методичні підходи дослідження руслових процесів у нижніх бєфах гідровузлів, які включають розробку комплексного гідроморфологічного районування зон виклинювання підпору та оцінку швидкості добігання і розпластування хвилі попуску під час роботи ГЕС з аналізом її впливу на інтенсивність прояву руслових процесів та гідроекологію русла; розроблений алгоритм застосування гідролого-екологічного аналізу руслових процесів у зонах виклинювання підпору; встановлені основні закономірності процесів руслоформування гірських річок, що дозволило оцінити стійкість русел, запропонувати нову класифікацію паводків на гірських річках за умовами прояву руслових процесів, методично оцінити і провести натурні дослідження деформацій русел гірських річок, започаткувати систему моніторингу руслових процесів на гірських річках.Разом з тим руслоформуючі витрати води можна вважати одним з головних індикаторів прояву руслових процесів у річках і в цьому полягає їх певна екологічна функція. В основу даної структури покладені як природні, так і антропогенні показники формування руслових процесів у річках, які можуть бути прямими і опосередкованими. Враховуючи попередні наші дослідження (Ободовський, 1991, 1997, 2001, Ободовський, Петрук, 1992 ) і базуючись на концептуальних положеннях ерозійно-акумулятивної теорії руслових процесів, запропонована структура екологічного руслознавства, до якої входять природні і антропогенні складові, які обумовлюють русловий режим, динаміку потоку, гідрохімію річок, гідробіологію русел, негативні явища в руслах, і врешті-решт екологічний стан системи “потік-русло”. Саме оцінка впливу цих станів, може бути основою гідролого-екологічного аналізу руслових процесів, під яким слід розуміти дослідження взаємозвязку і взаємообумовленості певних чинників, що визначають характер прояву руслових процесів і формують екологічний стан русла (Ободовський, 2001). Транспортування і накопичення наносів у річках є основним показником розвитку в них руслових процесів, тому для річок України виконана спроба дослідити просторово-часову динаміку наносів у їхніх руслах, за крупністю d50.Для років 75% і 95% забезпеченостей до його застосування слід підходити більш обережно і виважено.Використовуючи наведену методику, за даними 84 гідрологічних постів на 58 річках України (басейни Тиси, Прута, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця та річки Приазовя) був виконаний порівняльний регіональний аналіз змодельованого і натурного гідрографів.

2. Основний зміст роботи