Регіональне та інтеррегіональне в українській лексикографії кінця ХІХ–початку ХХ століття - Автореферат

«ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ГРОМАШЕВСЬКОГО АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»Робота виконана у Вищому державному навчальному закладі України “Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Дубинська Галина Михайлівна, Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Руденко Антоніна Олексіївна, ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Захист дисертації відбудеться “26” червня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.614.01 при ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Актуальність проблеми Епштейна-Барр вірусної інфекції (ЕБВ-інфекції) зумовлена частотою інфікування вірусом Епштейна-Барр (ЕБВ), його здатністю вражати імунну систему, варіабельністю та різноманітністю клінічних проявів хвороби, часто латентним перебігом та довічною персистенцією збудника, а також складністю специфічної діагностики та лікування (J.I.Cohen, 2000; А.П.Волоха, 2003; Ж.І.Возіанова, 2008). Відомо, що найближчі та віддалені наслідки гострої інфекції, викликаної ЕБВ, залежать від наявності та ступеня вираженості імунної дисфункції, генетичної схильності до тих чи інших ЕБВ-асоційованих захворювань, а також від дії зовнішніх факторів (стреси, інфекції, оперативні втручання, несприятливі фактори довкілля, тощо), які негативно впливають на імунну систему (K.Kawa, 2000; В.Є.Казмірчук, 2003; Е.Б.Блохина, 2003; С.О.Крамарев, 2004; Н.Ю.Кан, 2008). Не дивлячись на розширення можливостей специфічної діагностики ЕБВ-інфекції, на сьогодні існують деякі розбіжності у поглядах вчених на інформативність та пріорітетність різних методів діагностики для визначення форми та стадії інфекційного процесу, що також потребує уточнення (H.Kimura, 2001; S.Kozi?c, 2006; Э.Н.Симованьян, 2006; M.J.Binnicker, 2008). Таким чином, у звязку зі значним збільшенням кількості випадків гострої та хронічної ЕБВ-інфекції у дорослих та їх доведеним внеском у розвиток патології імунної системи, а відтак і хронічних соматичних захворювань, вдосконалення діагностики гострої форми ЕБВ-інфекції - ІМ, а також зясування його наслідків є актуальним і необхідним, що обумовило напрямок нашого дослідження. Мета дослідження - на підставі вивчення клініко-лабораторних характеристик перебігу та наслідків ІМ покращити якість діагностики гострих та хронічних форм ЕБВ-інфекції у дорослих.Поширеність ЕБВ-інфекції серед дорослого населення Полтавської області визначали за даними, отриманими при поглибленому комплексному обстеженні 93 донорів крові обласної станції переливання крові. Всіх хворих спостерігали та обстежували у динаміці протягом гострого періоду хвороби, більшість із них - протягом 5-ти років після виписки зі стаціонару: через 1 рік - 70, через 2 - 54, через 3 - 50, через 5 - 35. Латентну форму діагностували при відсутності клініко-лабораторних ознак хронізації процесу при реєстрації серологічного профілю (-/-/ ) та відсутності ДНК ЕБВ у крові; серологічну реактивацію - при відсутності клініко-лабораторних ознак хронізації процесу, ДНК ЕБВ у крові та наявності серологічних профілей реактивації ( / / ; /-/ ;-/ / ); хронічну стерту - при наявності періодичного субфебрилітету, астено-вегетативного, лімфопроліферативного синдромів, міалгії, артралгії, клінічних ознак вторинного імунодефіцитного стану з нашаруванням вторинних інфекцій та хвилеподібним перебігом; активну - при комбінації вищезазначених синдромів з ознаками органних уражень: нервової системи та внутрішніх органів тривалістю понад 6 місяців при виявленні серологічних профілей ( / / ; /-/ ;-/ / ) та ДНК ЕБВ у крові. Проведені дослідження показали, що загалом ІМ у дорослих молодого віку зберігав типову клінічну картину і характеризувався лихоманкою (97,0%), загально-токсичним синдромом (96,0%), тонзилофарингітом (97,0%), лімфаденопатією (99,0%), гепатомегалією (85,0%), спленомегалією (73,0%), змінами гемограми: лімфоцитоз (92,0%), моноцитоз (55,0%), поява атипових мононуклеарів (АМ) (100,0%), але мав особливості: переважно гострий початок хвороби (80,0%) з помірною і високою температурною реакцією, частою реєстрацією екзантеми (21,0%), виділення різноманітних мікробних культур із ротоглотки (60,8%) та запальні зміни в гемограмі (97,0%). Так, гострі або загострення хронічних запальних захворювань дихальних шляхів із частотою 3-4 і більше за рік анамнестично мали місце у 13 із 79 хворих - виключно із середньотяжким (n=8) і тяжким (n=5) перебігом ІМ, в той час як при легкому в усіх (n=13) відмічалася частота ГРЗ 1-2 за рік.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ