Регіональна політика розвитку людських ресурсів у контексті інтеграції України у європейський економічний простір - Статья

Проскура, доктор економічних наук, завідувач, професор кафедри менеджменту та управління економічними процесами, Мукачівський державний університет, м.У статті висвітлюються підходи до управління сферою зайнятості та розвитком людських ресурсів у сучасних умовах, на шляху до реалізації політики зближення України з ЄС. У статті також окреслено основні проблеми, обумовлені перспективами конвергенції національного ринку праці з загальноєвропейською системою соціально-трудових відносин;. визначено напрямки підвищення ефективності функціонування регіональних ринків праці, що обумовлено необхідністю зміщення акцентів у формуванні економічної та соціальної політики на регіональний рівень управління. Наголошено на важливості забезпечення умов для вільного руху працездатного населення у межах спільного європейського економічного простору. Підкреслено особливе значення підприємницької активності населення як чинника, що формує передумови для підвищення конкурентоспроможності регіону. The main problems caused by the perspectives of convergence of national labor market with European system of industrial relations have been outlined; the tendencies of improving the efficiency of regional labor markets functioning conditioned by the necessity of emphasis shifting in formation economic and social policies to the regional level of government have been defined.Глобальний цивілізаційний вибір, який зробила Україна щодо Асоціації з Європейським Союзом, відкриває перед її економікою широке коло нових можливостей, і в той же час - створює нові виклики. Інтеграція у європейський економічний простір передбачає формування принципово нових підходів до управління людськими ресурсами як на рівні окремого субєкта господарської діяльності, так і на рівні регіону чи національної економіки. Оскільки конкурентоспроможність країни визначається не тільки галузевою структурою господарства, інвестиційною привабливістю чи високим ступенем інтегрованості у систему міжнародних економічних відносин, а й соціально-трудовим потенціалом, то можна стверджувати, що ефективна політика розвитку людських ресурсів на всіх рівнях управління забезпечуватиме довгострокові конкурентні переваги країни чи регіону, але тільки у випадку її комплексності та послідовності реалізації. Зміщення акцентів в управлінні соціально-трудовим потенціалом на регіональний рівень, по-перше, є цілком співзвучним проголошеній політиці децентралізації та курсу на розширення повноважень регіонів, по-друге, дасть змогу врахувати специфіку регіонів у сфері зайнятості, в кількості та якості їх трудових ресурсів, ступеня їх мобільності, в конюнктурі ринку праці тощо. Міжнародна трудова мобільність працівників, поряд з певними негативними соціально-економічними наслідками, має і позитивні, зокрема розширює можливості обміну знаннями, інформацією і професійним досвідом між країнами та регіонами, особливо якщо мова йде про мобільність працівників з високою кваліфікацією.