Регіональні структури українського політичного руху: становлення і діяльність, 90-і рр. ХІХ ст. – лютий 1917 р. (на матеріалі Лівобережжя) - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н. Регіональні структури українського політичного руху: становлення і діяльність, 90-і рр.Захист відбудеться 8 червня 2007 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Регіональні структури українського політичного руху: становлення і діяльність, 90-і рр. Визначено загальні тенденції та місцеві особливості розвитку українського політичного руху на Лівобережжі. До наукового обігу вводяться нові дані про стан і динаміку регіональних осередків українських політичних партій та організацій, їх склад, структуру, практичну діяльність, ідеологію, суспільні звязки.У розвитку українського національного руху особливе значення мав період кінця ХІХ - початку ХХ ст., коли розпочалася його політизація, тобто підпорядкування політичним цілям з відповідною перебудовою організаційних форм, ідеології та практичної діяльності. Обєктом дослідження є український політичний рух Наддніпрянщини, тобто сукупність партій, організацій та діячів, які брали участь в українському національно-визвольному русі з політичними цілями. Предметом дослідження є виникнення, розвиток, стан і практична діяльність регіональних структур українського політичного руху, якими вважаються будь-які його організаційні форми (партії, організації, місцеві осередки та їх обєднання, окремі діячі), що існували в межах окремого регіону Наддніпрянської України. Разом з тим Лівобережжя, як і інші регіони та Україна в цілому, було внутрішньо неоднорідним, поєднуючи в собі, зокрема, колишню Гетьманщину і Слобожанщину; Полтавщину з найвищою питомою вагою етнічних українців і Харківщину та Чернігівщину, що мали набагато менший відсоток українського населення; українську сільську периферію і міста зі змішаним складом населення; „вкраплення” небагатьох міст і районів з розвинутою промислово-транспортною інфраструктурою і суто аграрні масиви. Відповідно до визначеної мети в дисертації поставлені такі основні завдання: зясувати чинники, що впливали на виникнення і розвиток регіональних структур; простежити генезис і подальші трансформації цих структур; реконструювати їх мережу і склад; визначити кількісні параметри українського політичного руху на Лівобережжі на всіх етапах його розвитку; охарактеризувати основні напрямки і масштаби діяльності регіональних структур; встановити особливості їхнього розвитку та функціонування на кожному етапі; охарактеризувати взаємовідносини між місцевими осередками різних українських партій, а також між ними й неукраїнськими організаціями; визначити загальні тенденції та регіональні особливості розвитку українського політичного руху на Лівобережжі.Перші дослідники були далекі від академічної діяльності, зате безпосередньо причетні до самого руху як його учасники чи опоненти. У радянській Україні вагомі напрацювання мали місце лише в 20-і рр., головним чином завдяки українізації та діяльності академічних установ, у складі яких працювало немало представників „старої”, національно свідомої інтелігенції. Христюк зробив спробу дослідити „українські національні змагання” кінця ХІХ - початку ХХ ст. в цілому. Дослідженню українського національного руху було покладено край, українські партії та організації кінця ХІХ - початку ХХ ст. фактично були табуйовані. Звязок з суспільством був слабким: брошур і відозв УНП було не більше десятка, і відомо всього кілька фактів їх поширення на Лівобережжі.