Розкриття основних напрямків розвитку демократичного полілогу пам"ятей у світі на прикладі європейських тенденцій міжрегіонального співробітництва у сфері культури і політики пам"яті та досвіду його запровадження у сучасних Україні, Румунії та Молдові.
При низкой оригинальности работы "Регіональні особливості політики і культури пам"яті: європейські тенденції та українські реалії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ І КУЛЬТУРИ ПАМЯТІ: ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇВідтак набуття стійкості, порядку, відновлення довіри, взаємоповаги у відносинах між державами і народами, в тому числі й визнання права кожного народу на власні спогади, вбачається актуальним завданням для громадськості, політикуму та наукової спільноти всього світу. Коло наукових проблем, що вирізняють зарубіжні студії памяті та водночас наближують їх до вітчизняного гуманітарного простору, можна окреслити наступним чином: діалектика історії та памяті; проблематика передачі і привласнення минулого; політичні маніпуляції спогадами; взаємна кореляція світової, колективної, публічної, соціальної і спільної памятей; повсякденні, біографічні і політично доцільні спогади; етика памяті та забуття; память транснаціональна і локальна; культурна память і спадщина; усна історія та культура свідчень; право на спогад і терор спогадів; память і політика ідентичності; режими памяті та легітимність офіційних наративів; регіоналістика памяті та ін. Інституціалізація студій памяті відбувалася у названому полі наукових пошуків, що й позначилося на популярності тематики у всьому світі. Суттєво збагачують сучасні студії памяті такі нові напрямки дослідження як «туризм памяті» / «меморіальний туризм» (Ф.Боперін, Х.Цебалос-Ласкурер та ін.), «образи памяті» та їх динаміка всередині суспільства і за його межами (Д.Мачюліс, У.Навіцький, А.Ріґні та ін.), «європейська культура памяті» (А.Ассман, Ж.Мінк, Дж.-В.Мюллер та ін.), «міжнародні конфлікти памятей» (С.Коен, А.Міхнік, В.Розу, Ш.Требст, В.Шнирельман, М.Ферретти та ін.), «память в поліетнічних просторах» (Г.Біндер, Д.Павічевіч, Ф.Тер, М.Чакі та ін.), «память і міграція» (М.Вен-кен, А.Кіцман) та ін. На межі тисячоліть значно розширилась географія студій памяті, зокрема й за рахунок збагачення пострадянським суспільно-політичним досвідом.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
