Регіональні аспекти раціонального аграрного землекористування (на прикладі Миколаївського регіону) - Автореферат

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯУ дисертаційній роботі обґрунтовано сутність та зміст раціонального аграрного землекористування регіону, досліджено теоретико-методичні основи його розвитку. Автором науково обґрунтовано механізми управління земельними ресурсами, пріоритет серед яких надається землеустрою, державному земельному кадастру, контролю за використанням земель, земельному моніторингу, економічному регулюванню раціонального землекористування. Сформульовано наукові принципи раціонального землекористування, спрямовані на збереження та відтворення родючості ґрунтів та стабілізацію агроландшафтів, що є невідємним атрибутом розвитку конкурентоспроможної регіональної економіки. Розроблено науково-методичні положення сертифікації земельних ділянок як основного спосіб використання земель, котрий дозволяє привести у відповідність до технологічних параметрів землі, що відповідає умові, коли на відносно гірших ґрунтах забезпечується отримання прибутку на рівні і більше, ніж на ґрунтах, кращих за родючістю. Ключові слова: раціональне аграрне землекористування, механізми управління земельними ресурсами, раціональне використання і охорона земель, сертифікації земельних ділянок, землеустрій, контроль за використанням земель, земельний моніторинг, економічне регулювання раціонального землекористування. управління земля агроландшафт сертифікаціяНа жаль, упродовж тривалого часу у звязку з консервативними поглядами щодо теорії трудової вартості, котра трактувала, що частина додаткової вартості є лише результатом праці, не враховувалося, що додаткова вартість створюється і за допомогою землі - найбільшого багатства, з котрим повязана доля багатьох людей, натомість земельні ресурси піддавалися спустошенню. Фактом було те, що скрізь декларувалися вимоги раціонального використання і охорони земель, хоча землекористування охопила тотальна екстенсифікація. Це особливо стосується відсутності комплексних досліджень теоретичних та методичних засад розвитку ефективного землеустрою та землекористування, створення ефективної системи управління земельними ресурсами, спрямованої на розвиток та вдосконалення конкурентного землекористування для забезпечення функціонування соціально-орієнтованої та ефективної економіки. Автором обґрунтовано наукові основи раціонального землекористування з урахуванням регіональних аспектів, розкрито теоретико-методичні засади розвитку системи управління земельними ресурсами та організації території агроформувань. Під час дослідження використовувалися такі методи: монографічний (узагальнення існуючих підходів щодо оцінки використання земельних ресурсів агроформувань); аналізу та синтезу (для виявлення механізмів управління земельними ресурсами та принципів раціонального землекористування); розрахунково-конструктивний та порівняння (динаміка показників використання земельних ресурсів, визначення дефіциту гумусу у ґрунтах); економіко-статистичний (аналіз сучасного стану використання земельних ресурсів регіону, вивчення екологічної ситуації землекористування); абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення процесу використання землі, проведення землеустрою агроформувань, опрацювання висновків); табличний та графічний (для наочного відображення розрахунків у візуально-графічній формі); прогнозування (визначення показників балансу гумусу в ґрунті, параметрів стабілізації агроландшафтів, структури землеустрою агроформувань) та інші загальнонаукові методи.Обґрунтовується, що деградовані та малопродуктивні орні землі доцільно трансформувати в кормові угіддя, під заліснення, що дозволить досягти триєдиної мети: 1) зберегти орні землі від руйнування; 2) знизити собівартість продукції за рахунок її виробництва на зменшеній площі; 3) збільшити виробництво кормів для тварин за рахунок вивільнених площ орних земель, що дозволить розвивати галузь тваринництва субєктами господарювання на землі або ж на основі укладених договорів продавати продукцію сіножатей та пасовищ зацікавленим у цьому юридичним та фізичним особам, отримуючи додатковий доход. Автором обґрунтовано та розвинено методичні положення про те, що на землю як головний засіб виробництва у сільському господарстві потрібно здійснювати амортизаційні відрахування на рівні середньозваженої величини втрат гумусу у сівозміні чи окремій земельній ділянці, виражену в грошах, що дозволить підтримувати родючість ґрунту. Аналіз існуючої практики господарювання на землі дозволив обґрунтувати авторську позицію про необхідність підвищення розміру орендної плати до рівня не нижче 16-17% від грошової оцінки з розрахунку, щоб орендодавець міг спрямувати 13-14% коштів на відновлення родючості ґрунту завдяки бездефіцитного балансу гумусу ґрунту або ж покласти це завдання на орендаря, який забезпечивши бездефіцитний баланс гумусу, збереже за собою право справляння орендної плати на рівні не нижче 3%.

2. Основний зміст роботи