Сучасний регіоналізм, як складне та амбівалентне явище. Аналіз європейського досвіду регіоналізації та його адаптивності для України. Концептуалізація поняття "регіон" та "регіоналізм". Проблеми децентралізації, соціокультурних практик у регіонах України.
Регіоналізація в українському та європейському контекстахУ той же час, однією з найскладніших проблем, що нині активно обговорюються як в західному політикумі і академічній сфері, так і в українському експертному середовищі, є проблема дефініювання регіону, визначення: а що, власне, є регіон, і як цей термін може бути інституалізований. Регіон - одне з найскладніших понять у сучасній політологічній думці, і понад те, єдиного, універсального визначення регіону сьогодні не існує. Маркузен, наприклад, визначає регіон як «історично еволюціонуюче, компактне територіальне співтовариство, що включає в себе соціально-економічне, політичне та культурне середовище, а також просторову структуру, відємну від інших територіальних одиниць, таких як місто чи нація» [1]. Як елемент державного адміністрування регіон є предметом вивчення національної історії; як місто-регіон від входить до міської історії; як національна культура він включений до політичної історії народів, що домагаються створення власної держави; як промисловий регіон - він частина економічної історії» [3]. В Угорщині, наприклад, Конституція гарантує права місцевих органів влади для столиці, міських районів, муніципалітетів та округів; Польська Конституція дозволяє встановлювати кордони воєводств згідно з законом, але в Конституції такі норми відсутні; у Литві Конституція згадує тільки «вищі адміністративні одиниці»; а у Словаччині зміни до Конституції (2001 р.) вводять зобовязання встановлювати самокеруючі територіальні одиниці більш високого рівня, але поняття регіон в Конституції не згадується [7].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
