Введення інституту фіскалів як органу таємного нагляду за місцевою владою - важливий елемент системи реформування місцевого управління Російській імперії ХVІІІ століття. Специфічні особливості генерал-губернаторської моделі регіонального управління.
При низкой оригинальности работы "Реформування органів місцевого управління на українських землях Російської імперії у ХVІІІ - на початку ХІХ ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У Російській імперії, до складу якої у досліджуваний період входила переважна більшість українських земель, наприкінці XVIII на початку XIX ст. вищою адміністративно-територіальною одиницею державного управління була губернія, яка поділялась на повіти, міста і волості. Варто зауважити, що ще у 1708 році указом Петра І були створені перші губернії: Московська, Інгерманландська (Петербурзька), Київська, Смоленська, Азовська, Казанська, Архангельська, Сибірська, якими управляли губернатори, а Петербурзькою й Азовською генерал-губернатори. Зазначимо, що на той час не було встановлено чіткого співвідношення між губернією і провінцією, яка була і частиною губернії й водночас самостійною адміністративною одиницею. Крім нього, до управління повітом входив нижній земський суд, якому належала виконавча влада, тобто ця установа, не зважаючи на свою назву, була установою адміністративно-поліцейською, а не судовою. Влада губернатора була більшою за ту, яка була надана намісникові відповідно до «Установ для управління губерніями...», оскільки губернатор мав право вирішувати всі (в тому числі й судові справи), тоді ж як генерал-губернатор не був «суддею, а лише господарем губернії».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
