Реформи сільського господарства України і Казахстану за роки незалежності і шляхи удосконалення економічних відносин - Автореферат

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук. Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Захист відбудеться “30” грудня 2003 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (03680, м.Агропромисловий комплекс у національній економіці України і Казахстану забезпечує 95% продовольчих ресурсів, за його рахунок формується понад 2/3 фонду товарів народного споживання, вартість основних виробничих фондів становить 30% від їхньої загальної вартості в народному господарстві. Причини недостатніх темпів розвитку аграрної сфери криються в тому, що сформована в умовах планової економіки структура агропромислового комплексу, практика взаємовідносин між його субєктами, економічний механізм господарювання вступають у протиріччя із законами ринкової економіки, які упевнено виявляють себе на міжгалузевому рівні у вітчизняній економіці і на зовнішніх аграрних ринках, особливо у відносинах між колишніми республіками СРСР, зокрема між Україною та Республікою Казахстан. Особливого значення набуває дослідницьке й конструктивно-критичне осмислення теорії та практики функціонування АПК у розвинених і постсоціалістичних країнах з метою урахування їх досвіду у вітчизняних механізмах перебудовчих процесів. Вивчення й усвідомлення результатів аграрних реформ в Україні та Казахстані за роки незалежності дасть змогу ефективно і в стислий термін удосконалювати економічні відносини в цій сфері. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методичне обгрунтування й оцінка результатів аграрних реформ у постсоціалістичних країнах, аналіз загальних і відмінних рис аграрних реформ в Україні та Казахстані, опрацювання мікро-і макроекономічної системи господарювання, що забезпечує стійкий розвиток та послідовне підвищення ефективності агропромислового виробництва за рахунок використання міждержавних і міжгалузевих резервів, зростання експортного потенціалу й конкурентоспроможності його продукції.Для сільського господарства визначальними чинниками є грунтово-кліматичні умови, які для України і Казахстану мають істотні відмінності, що впливають на продуктивність галузі та її економічну ефективність. На початковому етапі проведення реформ були ослаблені або зовсім втрачені сформовані за десятиліття міжреспубліканські, а також міжгалузеві звязки сільського господарства, що негативно позначилося на стані цього сектора економіки країн СНД. У середньому по країнах СНД обсяг сільськогосподарського виробництва в 2000 р. становив 72% від рівня 1991 р., в тому числі у Казахстані - 68%, в Україні - 66%. У другому розділі “Реформи сільського господарства України та Казахстану за роки незалежності: суть і шляхи вирішення” розглянуто особливості реформ АПК Казахстану та України, становлення власності й земельних відносин, розвиток різних форм господарювання на селі, а також формування економічного механізму ринкового напрямку. Частка цих господарств у виробництві валової продукції сільського господарства зросла у більш як два рази.У результаті проведених реформ у сільському господарстві України та Казахстану відбулися корінні зміни в структурі сільськогосподарського виробництва: завершені реформування і приватизація майна та земель колгоспів і радгоспів, ліквідовано державну монополію, частка недержавної форми власності зросла до 98-99%, створено нормативно-правове поле для реформаційних процесів. На основі порівняльного аналізу встановлені найбільш суттєві причини зниження виробництва та споживання продукції рослинництва і тваринництва в Україні й Казахстані: сільськогосподарська галузь втратила технологічну пріоритетність у рослинництві і тваринництві, внаслідок чого знизився технологічний та технічний рівень господарювання; скоротилися посівні площі провідних сільськогосподарських культур, порушені системи сівозмін, зникли інтенсивні технології, зменшилась урожайність внаслідок зниження обсягів застосування органічних і мінеральних добрив, скорочення меліорації та дії інших факторів; Якщо в Казахстані забезпечується в цілому економічна доступність населення до продуктів харчування за рахунок рівня доходів населення, то в Україні не досягли такого рівня, оплата праці тут майже удвічі нижча, ніж у Казахстані. З метою суттєвого поліпшення стану з організацією використання й охорони земель необхідно розробити Генеральну схему використання земель як в Україні так і в Казахстані на 15-20-річний період, прийняти “Національну програму охорони земель”, розробити по кожній області основні напрями використання земель і розпочати розробку схем землевпорядкування по кожному адміністративному району.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ