Аграрні реформи Тиберія Гракха, їх сутність ті оцінка історичного значення. Демократичні реформи Гая Гракха та їх результати. Короткий нарис життя та трагедія смерті цих двох римських політичних діячів, взаємовідносини з аристократами, землевласниками.
Але його радикальний характер повинний був злякати навіть ті кола нобілітету, що хоч і були прихильниками аграрної реформи, але реформи помірної (сципіоновська група). Однак авторитет Тиберія був занадто великий: народ цілком довіряв своєму трибуну. Трибуни мали право «вето», тобто могли забороняти будь-яку постанову влади, якщо вважали, що вона ворожа народу. Тиберій був вражений: Октавій, у минулому його друг, виступає проти закону, якого так жадає народ, що так потрібний республіці! Припинили роботу магістрати, був опечатаний храм Сатурна, у якому знаходилася державна скарбниця, і в такий спосіб були припинені всі платежі.Юридичною підставою аграрної реформи братів Гракхів було те, що за стародавньою традицією римська територія вважалася суспільною власністю. Але вже в 111 р. до н.е. в інтересах дрібного і середнього землеволодіння був прийнятий закон Торія, яким встановлювалося, що всякий, хто «буде мати» не більш 30 югеров ріллі (8,5 га), може вважати це поле у своїй власності. Занепад римського народовладдя, яким би воно ні було, викликаний був головним чином розвитком рабовласництва і приватної власності на землю.
Вывод
Юридичною підставою аграрної реформи братів Гракхів було те, що за стародавньою традицією римська територія вважалася суспільною власністю. Тому були можливі її переділи. Цією можливістю скористається у свій час і Юлій Цезар. Але вже в 111 р. до н.е. в інтересах дрібного і середнього землеволодіння був прийнятий закон Торія, яким встановлювалося, що всякий, хто «буде мати» не більш 30 югеров ріллі (8,5 га), може вважати це поле у своїй власності.
Реформи Гракхів, що мали метою відродження вільного римсько-італійського селянства, відкривають собою епоху громадянських воїн, що завершилася перемогою нобілітету і падінням Римської республіки.
Занепад римського народовладдя, яким би воно ні було, викликаний був головним чином розвитком рабовласництва і приватної власності на землю. Різкі розходження позицій суперечили інститутам, що виникли і дозріли в епоху відносної рівності. Нарешті, римські республіканські установи склалися як органи керування містом, полісом. Виконувати ті ж функції у відношенні своєї величезної держави, у яку перетворився Рим, вони не могли. Цю задачу виконала Римська імперія.
Список литературы
Ботвинник М.Н., Рабинович М.Б. Жизнеописания знаменитых греков и римлян. - М.: Высш. шк., 1987. - 205 с.
Виннер Р.Ю. Лекции по истории Греции. Очерки по истории Римской империи. - Ростов - на - Дону: Феникс, 1995. - 480 с.
Зелинский Ф.Ф. Римская империя. - Санкт Петербург: АЛТЕЙЯ, 2000. - 496 с.
История Древнего Рима / Сост. К.В. Паневин. - Санкт Петербург: ПОЛИГОН, 1998. - 894 с.
История Древнего Мира. Древний Рим. / Под ред. Бадика А.П., Войнига И.Е. - Мн.: Харвест, 1998. - 864 с.
Ковалев С.И. История Рима. Курс лекций. - Ленинград: Изд. Ленинградского университета, 1986. - 734 с.
Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. Кол. Ю.С. Шемшученко та ін. - К: Укренцикл. 1998. - Т. 1. - 672 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
