Реформація як складова міжнародних відносин і процесів інституціоналізації європейської зовнішньої політики та дипломатії доби раннього нового часу (XVI-XVIII ст.) - Статья
Реформація - релігійний і соціально-політичний рух, що почався на початку XVI століття в Німеччині і був спрямований на перетворення християнської релігії. Нікколо Макіавеллі - відомий італійський мислитель, що обґрунтував явище постійної дипломатії.
При низкой оригинальности работы "Реформація як складова міжнародних відносин і процесів інституціоналізації європейської зовнішньої політики та дипломатії доби раннього нового часу (XVI-XVIII ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Відповідно й постає споконвічне питання співвідношення та пріоритетності концептів «зовнішня політика» і «дипломатія», «війна» і «мир» тощо.Реформація - це широкий релігійний і соціально-політичний рух, що почався на початку XVI століття в Німеччині і був спрямований на перетворення християнської релігії, з її усталеними поглядами на освіту, науку, культуру, економіку, політику і дипломатію. У цей період відбувався процес не тільки секуляризації західної культури, політики і дипломатії, але й відбувався процес прояву ідей раціоналізації в цих сферах. Виходячи з постановки проблеми - маємо вивчати не лише схему хронологічних подій зовнішньополітичної діяльності держав і їх дипломатичний інструментарій спираючись на джерельну базу, показати перетворення зовнішньої політики і дипломатії як політичного явища на організовану системоустановчу інституцію, проаналізувати внутрішні та зовнішні функції держави, виявити критерії ефективності зовнішньої політики і дипломатії з погляду формування європейської системи держав чи визначення пріоритетів зовнішньої політики держав Європи, співвідношення концептів «війна» і «мир» в європейській суспільно-політичній думці раннього Нового часу (XVI-XVIII ст.). Історики дедалі частіше схиляються саме до нових методик дослідження складних соціально-політичних явищ, а тому розглядають проблеми взаємин інтелігенції і влади, війни і миру, політики і дипломатії, намагаються дати системну оцінку періоду раннього Нового часу як трансформаційній добі, певною мірою доленосній добі європейського розвитку тощо. Досліджуючи реформаційні, модернізаційні та інституціональні процеси в європейській зовнішній політиці в добу Середньовіччя та раннього Нового часу, автор у статті прагне показати не лише історію розвитку зовнішньої політики і дипломати в загальноєвропейському контексті, яка вже була предметом дослідження науковців, а виокремити її функціональний аспект саме в контексті впливу європейської Реформації, процесів інституціоналізації та модернізації на дипломатичні служби в державах Європи в часово-просторовому вимірі.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
