Рефлексія тілесного потенціалу в життєвому самовизначенні старшокласників - Автореферат

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім.Науковий керівник - дійсний член АПН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. У роботі розкривається роль і місце тілесної складової у Я-структурі учнів старшого шкільного віку, специфіка відображення останньої у змістові і способах проектування ними свого життєвого шляху. Показано, що характер вибору старшокласниками форми самовизначення (аморфної, фрагментарної, структурованої) у просторі майбутніх життєвих відносин зумовлюється типом самоусвідомлення (рефлексії) ними власних тілесних можливостей (тілесного потенціалу), зокрема, вітальним, конформним і особистісним. В работе раскрываются роль и место телесной составляющей в составе Я-структуры учащихся старшего школьного возраста, специфика отображения последней в содержании и способах проектирования ими своего жизненного пути.Конструювання випускником сценаріїв життєздійснення, що відповідають його потенціалам, надає реальних перспектив втілення останніх у напрямку, що мінімізує такі відхилення від них, які можуть призвести до глибоких внутрішньоособистісних конфліктів, або, у своєму крайньому випадку, навіть і до екзистенційного вакууму. Тому цілком виправданим видається той особливий інтерес до проблеми життєвого шляху особистості, який спостерігається останніми роками на сторінках філософської, соціологічної і психолого-педагогічної літератури (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, М.Й.Боришевський, Л.Ф.Бурлачук, В.Ф.Сафін, Л.В.Сохань, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко). Недооцінка феномену тілесності, зокрема недостатнє усвідомлення особистістю можливостей самовияву як тілесної істоти (тілесного потенціалу), нерідко призводить до хибних уявлень щодо ролі тілесної компоненти в успішності досягнення особистістю мети власної життєдіяльності, а відтак і щодо можливостей її саморозвитку й самовдосконалення. Для реалізації завдань дослідження було підібрано комплекс взаємодоповнюючих, адекватних предметові дослідження теоретико-емпіричних методів: теоретичний аналіз феноменології тілесності і життєвого самовизначення, емпіричні методи дослідження - анкетування, спостереження, експертне оцінювання, аналіз продуктів діяльності, контент - аналіз. Наукова новизна дослідження полягає в розробленні й обгрунтуванні емпіричної моделі детермінації життєвого самовизначення старшокласників залежно від рівня усвідомлюваності ними власного тілесного потенціалу; створенні типології життєвих проектів на основі визначених індивідуальних особливостей репрезентації у свідомості старшокласників їхнього тілесного потенціалу; визначенні рівнів усвідомлення досвіду тілесного способу буття, що зумовлюють напрямок вибору і прогнозування субєктом лінії життєвизначення; здійсненні змістовної характеристики феноменології тілесності та проявів останньої у процесі прийняття рішень щодо найсприятливішого варіанту життєвої самореалізації;У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається обєкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, розкривається методологічна основа і методи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано положення, що виносяться на захист, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження. У першому розділі “Феноменологія тілесності у контексті дослідження проблеми життєвого самовизначення особистості” викладено результати аналізу літературних джерел з філософії, соціології, психотерапії, психології та педагогіки, проаналізовано і узагальнено провідні напрямки та підходи до вивчення феномену тілесності в контексті життєздійснення особистості на етапі старшого шкільного віку, розроблено модель, процедуру та засоби організації експериментального дослідження. Показано, що рух у дослідженні проблеми життєвого самовизначення відбувається, головним чином, шляхом накопичення емпіричних розробок, що призвело до певного відставання концептуальної бази, а відтак і до відсутності узгодженої позиції щодо розуміння феномену самовизначення загалом, на етапі старшого шкільного віку, зокрема. Отже, на противагу першому напрямку, детермінантою, якою визначається процес життєвого самовизначення особистості, постає специфічна здатність останньої до оволодіння техніками самопізнання і самоосмислення, яка і визнається ключовою ланкою у процесі досягнення породжених на ґрунті суто самосвідомості життєвих перспектив (проектів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ