Порівняльний аналіз інститутів референдуму в політичних системах перехідної демократії, на прикладі країн України, Республіки Білорусь та Російської Федерації. Оцінювання впливу референдумів на трансформаційні політичні процеси в зазначених країнах.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукЗ формальної точки зору, чи не в найбільшій мірі даний принцип може реалізовуватись через інститут референдуму, який передбачає безпосередню участь громадян у вирішенні важливих питань державного життя, участь, яка через процедуру прямого голосування набуває характеру безпосереднього впливу на прийняття рішень. Актуальність даної тематики полягає у визначальному впливі референдумів на здобуття незалежності, на зміст і характер розвитку трансформаційних політичних процесів у пострадянських країнах, зокрема в Україні, Білорусі та Росії. Вивчення політичних інститутів, зокрема такого важливого інституту прямої демократії, як референдум, дозволяє прослідкувати специфіку трансформацій політичних систем. Дослідження інституту референдуму, його появи, еволюції та значення в розвитку політичних систем даних країн сприяє більш обєктивному розумінню особливостей нових політичних систем і зумовлює розгляд перехідних процесів не тільки як зміну політичних режимів, а як процесів синтезу різних моделей, ідей та уявлень, запозичення напрацьованих або пошуку нових механізмів трансформацій. У сенсі актуальності дослідження не можна залишати поза увагою той факт, що на даний час відсутня комплексна наукова праця, присвячена порівняльному аналізу політичної ролі референдумів у Російській Федерації, Республіці Білорусь і Україні після проголошення ними декларацій про державний суверенітет у 1990 році.Перший розділ - "Теоретико-концептуальні та методологічні аспекти дослідження інституту референдуму" - складається з двох підрозділів: "Стан наукової розробки проблеми та методологічні засади дослідження" і "Референдуми в демократичних політичних системах". Іншу групу становлять праці, присвячені безпосередньо тому чи іншому референдуму, дослідження політичних ситуацій, у яких відбувалось ініціювання, проведення та втілення результатів референдуму. Радянські науковці за відсутності можливості аналізу практики (оскільки практичного застосування інститут референдуму в СРСР не дістав, а практика країн соціалістичного табору давала лише поодинокі приклади його реалізації) зосереджувались на дослідженнях теоретичних аспектів інституту референдуму в соціалістичній політичній системі і, частково, на критиці практики та теорії реалізації референдумів в умовах капіталістичного суспільства. Здійснений аналіз наукових праць, в яких досліджується референдум, і власне дослідження дають підстави говорити про наявність відмінностей в концептуальному баченні референдуму юридичною та політичною галузями знань: для першої референдум виступає, перш за все, як інститут, для другої пріоритетними є його характеристики як процесу. Незважаючи на досить тривалу історію даного інституту - перший референдум був проведений у 1439 р., у швейцарському кантоні Берн стосовно запровадження додаткового щотижневого податку, про загальносвітове визнання інституту референдуму можна говорити лише після другої світової війни, коли референдуми були конституйовані в більшості європейських країн, а в 60-80 рр. розповсюдились в конституційному праві країн Африки, Азії та Латинської Америки.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
