Редакторська та журналістська діяльність Леоніда Глібова - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукВидавця „Черниговского листка” (1861-1863) представлено як одного з організаторів вітчизняної періодики, а саму газету розглянуто як непересічний друкований орган, що став новим типом серед часописів середини ХІХ ст.. Новаторський характер видання визначено на підставі таких характеристик: одне з перших приватних видань в Україні, публікація українськомовних матеріалів, українофільські позиції редакторського колективу. Здійснено зіставну характеристику „Черниговского листка” та „Основи”, встановлено місце та роль редагованої Л. Проаналізовано характер діяльності видавця, його суспільно-політичні та морально-етичні позиції, ідеологічну платформу, розглянуто теоретичні погляди редактора на видавничий процес в Україні середині ХІХ ст., а також його практичні організаторські здібності. Глібова, розглянуто його літературні твори на сторінках періодичних видань. глібов редактор газета журналістикаУ цілому „Черниговский листок” увібрав у себе всі риси розвитку української періодичної преси другої половини ХІХ ст.: розширював географію журналістики; мав регіональний характер; представляв на своїх сторінках нові журналістські сили; тримав постійним звязок із читацькою аудиторією; зазнав утисків та заборон; працював над розвитком нових жанрів, тим самим виробляючи публіцистичний стиль української мови. „Історія заснування й видання „Черниговского листка” вивчено газету з 12 липня 1861 року по 6 серпня 1863 року - всього 61 число. Класифіковано причини нерегулярності видання (робота редактора в гімназії, затримки випуску чисел друкарнею, через нестачу паперу, фінансові проблеми, цензурні утиски), а також причини припинення видання (цензурні утиски, українофільство редактора, передтечі Валуєвського циркуляра, процес С. „Черниговский листок” представлено як нове явище в розвитку української преси другої половини ХІХ ст., а саме - одне з перших приватних видань без фінансової підтримки уряду, а для цього проаналізовано організаторські здібності її редактора (система передплати, звязки з іншими виданнями, реклама на сторінках газети, створення авторського колективу, позаштатної „кореспондентської мережі”). Журнал переважав газету їхньою кількістю (у газеті відсутні відділи „Урядові новини”, „Історія”), деякі відділи („Землеробство”, „Сільське господарство”) не виокремлювалися в „Черниговском листке”, а подавалися у відділах „Новини, вісті та чутки” та „Загальнокорисні відомості”.Газета була актуальною для українського читача, її велике суспільно-політичне та морально-етичне значення підтверджено аналізом стану періодики 60-х років ХІХ ст., вивченням листів кореспондентів та зіставної характеристики часописів „Черниговский листок” й „Основа”. На підставі здійсненого у роботі аналізу стану періодики 60-х років ХІХ ст. встановлено відмінне й спільне між двома виданнями: „Черниговский листок” й „Основа”, та водночас місце і роль редагованої Л. Обидва видання обєднував час, публікація матеріалів українською мовою, характер видання, мета видання, тематичні паралелі (виступи за єдину мовно-літературну норму, за друк художніх творів українською мовою, підтримка Галичини обома виданнями щодо відстоювання там питань мови, національного розвитку; у вимогах до навчання дітей, зокрема рідною мовою й впровадження прогресивних педагогічних методик), частково відділи видань. Переваги „Черниговского листка”: газета проіснувала на рік довше, причини припинення видання мають зовнішній (обєктивний) характер, на відміну від внутрішніх (субєктивних) причин закриття „Основи“; за своїм призначенням, програмою газета була ближчою до пересічного читача, що визначалося географічним обмеженням адресатів та конкретністю сформульованих мети й завдань. Розгляд газети „Черниговский листок” на тлі політичних та соціальних процесів, а також співставлення його з провідним виданням „Основа” дали змогу говорити про високе місце газети серед інших видань, про прогресивність напрямку ідей її редактора.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ