Проаналізовано семантику і словотвірні особливості прикметників із суфіксом -ovb-/evb> -овъ-/-евъ-. На матеріалі пам’яток русько-української мови ХІ-ХІІІ ст., розглянуто механізми взаємодії мотивувальних субстантивів і словотвірної семантики похідних.
При низкой оригинальности работы "Речовинні прикметники як засіб категоризації світу в праслов’янській і давньоукраїнській мовах", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Речовинні прикметники як засіб категоризації світу в прасловянській і давньоукраїнській мовахЗалежно від лексичного значення твірного слова і специфіки пізнаваного через контекст зв’язку з позначуваним предметомабо явищем реального світу загальна словотвірна семантика зазнає конкретизації як ознака за матеріалом: а) із якого щось виготовлено; б) який входить до складу чогось у помірній чи великій кількості; в) для якого щось придатне або призначене; г) якого щось стосується; із яким щось пов’язане [1, с. Відносимо їх до групи матеріально-речовинних прикметників, беручи до уваги «функційну близькість їхньої іманентної семантики до основного значення «вираження ознаки за відношенням між предметом (предметами) і матеріалом» (пор.: дубовий ліс «ліс, у якому ростуть дуби» // дубовий стіл «стіл, зроблений із дуба»)» [14, с. На маргінесі перебувають похідні, що співвідносяться із конструкціями «Х призначений (або придатний) для Y», «X пов’язаний з Y; X стосується Y», у яких X позначає предмет, а Y матеріал, речовину. Розглядаємо їх у межах словотвірної категорії речовинності умовно й лишена основі того, що вони містять компонент із семою «речовина, матеріал». Більшість праслов’янських прикметників на-ovь-/-evь-, які можна розглядати як такі, що, крім загальної семантики «який стосується того (властивий тому; придатний для того), що називає твірна основа», здатні виражати ознаку за відношенням до речовини-матеріалу («який виготовлений із того, що називає твірна основа»), мотивовані іменниками, що позначають реалії живої природи.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
