Речення тотожності в сучасній українській мові - Автореферат

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О.О. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано у відділі історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України. Науковий керівник: Бріцин Віктор Михайлович, доктор філологічних наук, професор, Інститут мовознавства ім. Потебні НАН України, заступник директора Інституту з наукової роботи. Офіційні опоненти: Гуйванюк Ніна Василівна, доктор філологічних наук, професор, Чернівецький державний університет імені Ю. Захист відбудеться "16" березня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті мовознавства ім.Останнім часом у колі семантичних досліджень спостерігаємо "ренесанс" логічного підходу як до мови загалом, так і до структури речення зокрема. Використання логічної інтерпретації семантики речення не виключає й інших підходів до аналізу його змістової частини, однак більшість сучасних мовознавців схиляється до думки, що логіко-граматичний аспект виступає найглибиннішим серед способів висвітлення семантики реченнєвої структури і дозволяє спиратися на найзагальніші моделі, в яких думка формує зміст. Логіко-граматичні типи речень є "конкретними граматичними структурами, які мають граматичну форму, за допомогою якої виражається, однак, не що інше, як логічний зміст, тобто відображені в людському мисленні типові звязки і відношення обєктивної дійсності". Дисертація присвячена комплексному вивченню структурно-семантичних, синтаксичних та функціональних особливостей речень тотожності в сучасній українській мові, оскільки дослідження цього типу синтаксичних структур викликає низку суперечностей не лише в українському, а й у світовому мовознавстві. Запроваджена в дисертації методика аналізу цього типу речень дає нові факти для подальшого опрацювання таких актуальних мовознавчих питань як методика і методи дослідження речення, взаємовідношення мовознавства і логіки, філософії в інтерпретації базових категорій синтаксису, співвідношення та ієрархічні відношення різних підходів до інтерпретації синтаксичної семантики.Інша причина труднощів полягає в тому, що мовознавче визначення одиниць, які передають тотожність, певною мірою втрачає строгість логічних критеріїв виділення, що призводить до розгляду в межах категорії тотожності перехідних, дифузних явищ і навіть структур, суміжних з РТ. У логіці тотожність розглядається по-різному: як рефлексивне відношення між обєктами-речами (онтологічна тотожність) чи властивостями (тотожність модусів), або як відношення (знак "=") між знаками (іменами), які вказують на те саме позначуване. У мовній площині поняття тотожності виражає відношення між різними "явищами" одного обєкта (предметами, явищами, ознаками, поняттями). Пєшковського та інших дослідників, стали основою для сучасних уявлень про реалізацію категорії тотожності в реченні. Спостереження показують, що обовязковість і факультативність видової відповідності інфінітивів в реченнях з дієсловом значить зумовлені відмінністю в значеннях цих речень.Сучасні синтаксичні дослідження речення спираються на вироблені методики опису, які спрямовані на комплексне семантико-синтаксичне, формально-синтаксичне і комунікативне представлення цих одиниць. Незважаючи на універсальність застосовуваних методик для опису різних реченнєвих структур української мови, аналіз речень, які відрізняються від традиційної підметово-присудкової моделі речення, вимагає застосування додаткових критеріїв, які, з одного боку, мають забезпечувати можливість вирізнення того чи іншого типу речення, а з другого - виділити в складі аналізованих конструкцій їх різновиди. В основі застосованих у дисертації критеріїв виділення РТ лежить логічне і філософське розуміння категорії тотожності. Логічний аспект дає формальну модель поняття тотожності, філософський - підстави для застосування цієї моделі. Однак, якими б різноманітними не були мовні ресурси та їх смислове навантаження, поняття тотожності, яке розглядається в мовному зрізі, завжди виражає відношення між обєктами (предметами, явищами, ознаками, поняттями), а точніше, між різними "явищами" одного предмета.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ