Реалізація власності на сільськогосподарські угіддя в аграрних підприємствах - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 08.00.04 - економіка і управління підприємствамиДисертацію присвячено розробці напрямів реалізації власності на сільськогосподарські угіддя та надання пропозицій щодо їх ефективного використання в аграрних підприємствах. Визначено сутність відносин господарювання та їх звязку з відносинами власності на сільськогосподарські угіддя та результати їх використання. Здійснено аналіз регіональних особливостей реалізації власності на сільськогосподарські угіддя та економічної ефективності їх використання в аграрних підприємствах. Удосконалено методику розрахунку ціни землі та оцінку форм власності на землю з соціальної та екологічної точки зору. Запропоновано напрями державного регулювання земельних відносин в Україні. аграрний власність земля оренднийПоступово відбулося становлення нової для України системи земельних відносин замість монопольної державної власності на землю. Потребують невідкладного вирішення питання скорочення орних земель, упорядкування орендних відносин і цивілізації обороту землі, зняття обмежень щодо їх купівлі-продажу при дійовій державній регуляції. Держава на певний період повинна взяти на себе головну регулятивну роль щодо формування реальної ринкової вартості землі та її врахування у цінах на сільськогосподарську продукцію, включення інституту приватної власності у мотиваційну систему аграрного підприємництва. Йдеться, насамперед, про використання механізму застави землі для довгострокового кредитування аграрних підприємств, їх розвитку на інноваційних засадах, формування високоліквідного ринку землі. Потребують уточнення методики оцінки землі, визначення критеріїв і розміру орендної плати, оптимізації площі землекористування аграрного виробництва та строків оренди землі, які б сприяли раціональному її використанню та збереження.У першому розділі - "Теоретичні основи відносин власності на сільськогосподарські угіддя" - встановлено, що удосконалення земельних відносин зумовлюється низкою факторів, які містять не тільки відносини володіння, але й відносини користування і розпорядження землею як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва і визначають ефективність агропромислового виробництва й продовольчу безпеку країни. Приватна власність на землю реалізується в економічному і правовому аспекті через наступні функції власності - володіння (належність), користування, розпорядження, отримання доходу від власності - які здійснюються одноосібно, виходячи з потреб та інтересів власника землі. Особливе місце у сфері земельних відносин займає питання оцінки економічного та соціального потенціалів окремих форм власності на землю в аспекті найбільш відомих напрямів економічної науки: соціалізація землі; державна власність на землю; приватна власність на землю; доцільність різних форм власності на землю. Визначено, що приватна власність на землю тих, хто веде на ній господарство, у більшій мірі самозабезпечує її власнику становище реального господаря виробництва, а це за нормальних макроекономічних умов зумовлює внутрішні стимули до активної творчої праці власника, працівника і господаря в одній особі. У процесі формування й розвитку різноманітних форм власності на землю, структурних зрушень в аграрних відносинах відбувається пошук ефективніших організаційно-правових форм господарювання, створення умов для впровадження таких форм землеволодіння і землекористування, які забезпечать розвиток конкурентного середовища й появу ефективного господаря на землі.До форм власності на землю слід підходити історично, враховуючи розвиток продуктивних сил, рівня концентрації виробництва, традицій населення тієї чи іншої країни тощо. Якщо це здійснює не найманець, а господар виробничої одиниці, власник виробленої продукції й отриманого доходу, то не має значення, кому земля належить. Водночас, з точки зору збереження родючості землі, можливості її застави приватна власність має переваги у порівнянні з іншими формами власності на неї. Дослідженнями визначено, що ціна реалізації на певну земельну ділянку-це багатофакторне інтегральне явище, яке більш-менш задовольняє інтереси обох контрагентів ринку землі. Встановлено, що він має переваги у порівнянні з орендою приватних земель: можливість укладання довгострокових угод оренди землі; землю можна орендувати в одного власника (держави) великим масивом; держава і місцеві установи управління мали б важливе джерело доходу; це був би найменш болісний і простий варіант земельної реформи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ