Реалізація прав людини і громадянина в контексті захисту прав пацієнта: теоретико-правовий аспект - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана на кафедрі історії і теорії держави та права Запорізького національного університету, Міністерство освіти і науки України. Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права. Захист відбудеться „12” лютого 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.18 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Розглядаючи пацієнта як людину, яка звернулася за медичною допомогою, відмітимо слабку обізнаність у правах та способах їх захисту. Це, зокрема, відсутність достатньої інформації про державні та недержавні органи, до яких можна звернутися пацієнту у випадку порушення його прав, складність системи способів вирішення юридичного конфлікту між медичним працівником та пацієнтом. Констатуємо також недостатність ґрунтовних наукових робіт, які б охопили весь спектр правового регулювання прав людини у сфері охорони здоровя, а також розробили б нові підходи до визначення прав пацієнтів, їх реалізації та захисту за допомогою різних способів та субєктів. Теоретико-правові питання щодо причин виникнення юридичного конфлікту, правосвідомості, правової культури, правового статусу людини та способів реалізації прав розглядали у своїх роботах С.С. Концепція нашого дослідження ґрунтується на характеристиці усього спектру прав людини та громадянина у сфері охорони здоровя за допомогою теоретико-правової систематизації та аналізу шляхів захисту цих прав різними законними способами, з акцентом на тих, які, незважаючи на їх ефективність, залишаються поза увагою дослідників.„Поняття та правове положення людини і громадянина при зверненні за медичною допомогою (правовий статус пацієнта)” аналізуються такі категорії як „реалізація прав людини”, „правовий статус пацієнта”, шляхом теоретико-правового аналізу формулюється авторське поняття „пацієнт” як людини незалежно від віку, статі, расової належності, віросповідання, національності, стану здоровя та інших чинників, яка реалізує своє право на отримання медичної допомоги; Зважаючи на доцільність визначення більш детальної та розширеної класифікації прав людини у галузі охорони здоровя з урахуванням додаткових критеріїв розмежування, пропонується авторська класифікація таких прав: конституційно визначені права людини і громадянина; загальні та спеціальні права пацієнтів. Шляхом теоретико-правового аналізу розкриваються конституційно визначені права людини і громадянина у сфері охорони здоровя: - права, які безпосередньо належать до сфери охорони здоровя (право на життя; право на охорону здоровя; право на медичну допомогу; право на медичне страхування); права, які опосередковано належать до сфери охорони здоровя (правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, повязаних із станом здоровя; оскарження неправомірних рішень і дій працівників закладів та органів охорони здоровя; право на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, завданої життю та здоровю; право на захист у суді у випадку порушення прав громадян у галузі охорони здоровя та прав пацієнтів; право на достатній життєвий рівень; безпечне для життя і здоровя навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; право на участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоровя; право на участь в управлінні охороною здоровя та проведенні громадської експертизи з цих питань; право на обєднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоровя). До загальних прав пацієнтів належать: право на вибір методів лікування; право на вибір лікаря та лікувального закладу; право на згоду або відмову від лікування; право на відкриту та конфіденційну інформацію про стан здоровя (зокрема, на дотримання лікарської таємниці); право на медичну експертизу; права пацієнта, що знаходиться на стаціонарному лікуванні (право на допуск до пацієнта інших медичних працівників, членів сімї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, адвоката та священнослужителя для відправлення богослужіння і релігійного обряду); право на забезпечення лікарськими (зокрема, імунобіологічними препаратами) та протезними засобами. Дисертант виділяє окремі статті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які передбачають можливість захисту прав пацієнта в Європейському суді: право на життя (ст.2); заборона катувань (ст.3); право на свободу та особисту недоторканність (ст.5); право на справедливий судовий розгляд (ст.6); право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8); свобода вираження поглядів (ст.10); право на ефективний засіб правового захисту (ст.13) та досліджує прецеденти вирішення таких справ у практиці Європейського суду з прав людини на користь пацієнта.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ